Михайло Петрович Бартко, головний лікар Тарутинської центральної райлікарні, якого зустріли на подвір’ї закладу, спочатку повів нас не до свого кабінету, а до відділень.
— Ліпше один раз побачити, — мовив, — аніж десять разів почути.
Побачили зосереджених і водночас привітних лікарів та медсестер, усміхнених і тамуючих біль пацієнтів, а ще — ідеальний порядок у добре обладнаних палатах, процедурних кабінетах, холах і коридорах. З особливим задоволенням головлікар провів гостей до котельні, нещодавно переведеної на газ: економно і надійно, відтепер ніхто не замерзатиме. Із забезпеченням ліками — нині непогано, витрачають на їх придбання десь близько 400 тисяч гривень на рік, навіть безкоштовні аптечки з найнеобхіднішими препаратами для найнезахищеніших зуміли зібрати і відправити до найвіддаленіших сіл. Харчування хворих — теж нормальне, щоб поліпшити меню, просять у районної влади 200—300 гектарів землі — обіцяють.
Опікується Михайло Петрович не тільки райлікарнею на 280 ліжок та поліклінікою на 250 відвідувань щодня, а й дільничною лікарнею в Бородіно, 5 амбулаторіями, 33 фельдшерсько-акушерськими пунктами. Бідкається, що розірвано «вертикаль» — периферію підпорядкували тамтешнім сільрадам. Це ускладнює добір тямущих кадрів, медичне обслуговування населення. Важко закріпити у глибинці лікарів — тарифна сітка цьому не сприяє: 237 гривень на місяць — зарплата медсестри, 250 — лікаря...
— Утім, оптимізму не втрачаємо, адже мусимо мати його навіть у надлишку, щоб поділитися з хворими...
У рейтингу серед районних лікарень області Тарутинська незмінно займає, дізналися, золоту середину — 10—12 місце.
