У травні директорка Дунаєвецького комбінату хлібопродуктів, що на Хмельниччині, Надія Ковбасюк заборонила учням дитячо-юнацької спортивної школи тренуватися в приміщенні цього закладу. Приміщення опломбували, бо воно... на балансі комбінату. Не пустили дітей і на стадіон. Надія Митрофанівна мотивувала своє рішення наказом Держкомрезерву, до якого входить комбінат. «Усе, що є в ДЮСШ, — на балансі КХП». А на стадіоні незадовільна, мовляв, техніка безпеки.
Правдами й неправдами юні спортсмени таки тренувалися. Для довідки: в ДЮСШ 270 учнів, з них 224 на відділенні футболу, вихованці закладу — чотириразові призери центральної ради «Колосу» з цього популярного виду спорту, багаторазові призери обласних та районних змагань з вільної боротьби, футболу і волейболу. Промайнуло літо. А власник «балансу» не покращував жодної техніки безпеки. Урешті директор спортшколи Василь Єфімович таки домігся ділової відповіді від керівництва комбінату. У серпні, незадовго до початку навчального року, директорка виставила умову: нехай школа платить місячну оренду в 307 гривень.
З надією на захист батьки та тренери-викладачі звернулися до Прем’єр-міністра Віктора Януковича, оскільки попередні листи до районної та обласної влади і Держкомрезерву залишалися без відповіді.
У домашніх альбомах голови Дунаєвецької райдержадміністрації Юрія Кучерявого, директорки місцевого комбінату хлібопродуктів Надії Ковбасюк, голови селища станції Дунаївці Анатолія Кухаренка, директора дитячо-юнацької спортивної школи Василя Єфімовича збереглися знімки, які розповідають про їхню спортивну юність. Надія Митрофанівна колись успішно штовхала диск, Кухаренко у свій час був чемпіоном Європи серед юніорів-десятиборців. Кучерявий та Єфімович грали у футбол на одному полі... І був пан Василь нападаючим, а нинішній глава адміністрації району — захисником.
Чимало спортивних зірок засяяло на невеликій станції Дунаївці. У Вищу футбольну лігу пішло 18 осіб — серед них Олександр Гуменюк і Андрій Кірлик із «Чорноморця». Селище не мало стадіону років двадцять, спортивні й фізкультурні таланти тренувалися в Удріївцях. Тому його спорудження стало всенародною будовою. Долучилися до доброї справи всі трудові колективи, які знаходилися на території селища. Землю виділила сусідня Томашівка.
На той час при комбінаті хлібопродуктів активно діяв спортивний клуб «Зерновик», і однойменна футбольна команда була одна із найсильніших в області. Біля її колиски стояв головний інженер комбінату хлібопродуктів, фанат футболу Станіслав Петровський. Старалися для себе та своїх дітей, перелопатили понад вісім тисяч кубів землі, дренаж проклали, щоб можна було приймати першу футбольну лігу.
Згодом станція Дунаївці зібралася здивувати світ унікальним спорткомплексом, якого і в містах немає. На чотири зали, два басейни, із зимовим садом та готелем. Розмахнулося маленьке селище на базу олімпійського резерву. Будував комплекс комбінат хлібопродуктів. Як зауважив у розмові голова райдержадміністрації Юрій Кучерявий, зводили за рахунок державних капіталовкладень.
Біля майже закінченого, але не зданого комплексу розмовляємо з колишнім головним інженером комбінату, нині директором суконної фабрики, депутатом районної ради Станіславом Петровським.
— Від закладення першого каменя я вів будову. Якби не зупинилися років п’ять тому, наша станція таки б зажила олімпійської слави. Тут навіть освітлення зроблено спеціальне, викликали фахівців із тернопільської «Ватри». Залишилося щити автоматики поставити. Є в комплексі й готельні кімнати. А сам проект розробляла індивідуально спілка архітекторів області, затверджувала столиця. Не вистачало десь 800 тисяч гривень, щоб здати під ключ цей красень. У бюджетах підприємства, селища, району таких грошей не знайшлося.
Якщо підходити до будови по-господарському, підрахувати вкладені кошти та зусилля, не можна дозволити розікрасти і розвалити комплекс. Під час реорганізації комбінату хлібопродуктів вона стала власністю Держкомрезерву. Але оскільки це об’єкт соцкультпобуту, його приватизовувати та продавати не можна. Селищний голова Анатолій Кухаренко спортивну будову назвав найбільшою проблемою населеного пункту, за підтримки «верхів» він збирається прийняти її на баланс селища.
Наступного року станційне селище відзначає 90-річчя. Найкращим подарунком для Дунаївців буде допомога в добудові комплексу. Якщо думати про зимову базу хоча б для обласної футбольної команди «Поділля» чи — беріть вище! — про олімпійську надію України... А якщо міркувати про селище на станції Дунаївці, дозвілля і фізичний гарт його молоді та дітей, то конфлікт навколо стадіону, який було зробив його полем розбрату між юною спортивною зміною і старшим поколінням фізкультурників-керівників, просто анекдотичний.
Коли матеріал готувався до друку, на щастя, в Дунаївцях крига скресла. Досягнуто згоди Держкомрезерву на передачу стадіону та приміщення ДЮСШ на баланс селищної ради, що дунаївчани планують зробити під час формування бюджету-2004. Сталося це за втручання кам’янець-подільського корпункту нашої газети. Колегія райдержадміністрації прийняла позитивне рішення і про передачу комплексу селищній громаді. Нині створюється благодійний фонд «Благовіст-90», куди меценати зможуть перерахувати свої внески на добудову комплексу. Закликають дунаївчани до участі в ньому і Федерацію футболу. Якщо громадою взятися, комплекс не доведеться законсервовувати. Бо, як відомо, спортивні таланти просто так не виростають.
Хмельницька область.
