Гандбол. Кубок Ігоря Турчина. Київ. Палац спорту. 21 листопада. Росія—Китай. 31:20. Сербія і Чорногорія — Україна. 27:33. 22 листопада. Сербія і Чорногорія — Росія. 23:22. Україна — Китай. 28:28. 23 листопада. Сербія і Чорногорія — Китай. 26:31. Україна—Росія. 26:27. 1. Росія — 4 очки. 2. Україна — 3. 3. Китай — 3. 4. Сербія і Чорногорія — 2.
Це була, вважай, генеральна репетиція для чотирьох збірних, котрі зібралися в Києві, перед стартом чергового чемпіонату світу в Хорватії (початок — першого грудня).
Що можна сказати про виступ на рідному майданчику національної збірної України? Наші дівчата грали дуже старанно і самовіддано. Звичайно, не все ще в них виходить. Адже команда зазнала відчутних змін. У її складі з’явилося чимало молодих спортсменок.
Спершу українки досить переконливо переграли традиційно сильну команду Сербії та Чорногорії. Могли взяти гору й над китаянками, якби реалізували більшість моментів. Але вони, на жаль, не закинули ще й три семиметрових штрафних. І не втримали переваги у три м’ячі, котру мали в ході зустрічі.
Але слід віддати належне нашим суперницям. Збірна Китаю прогресує просто на очах. На батьківщині від неї чекають хорошого виступу і на чемпіонаті світу, і наступного року в олімпійських Афінах. А вдома на Олімпіаді-2008 у Пекіні і сам Бог велів китаянкам поборотися за “золото”.
Для цього колективу створено найкращі умови. А головне, що очолити його запросили авторитетного корейського фахівця Чунг Х’юнг К’юнга. Під його орудою збірна Кореї вигравала і чемпіонат світу, і на олімпійських іграх була першою. До речі, цей тренер — великий прихильник ігрових ідей Ігоря Турчина. Подейкують, що він має з півсотні відеокасет матчів з участю команд видатного українського тренера і постійно вивчає цей напрочуд корисний матеріал.
Звичайно, завжди особливо цікаво перевірити свої сили і можливості в матчах проти збірної Росії. Хоча господарки програли (лише один м’яч), можна сміливо стверджувати, що у нас є непогана команда.
Нас задовольняла нічия, котра виводила на перше місце. І ми були близькі до вирішення цього питання. Але за 30 секунд до фінального свистка Олена Цигиця не реалізувала семиметровий. До речі, ця гравчиня стала найкращим бомбардиром турніру (25 м’ячів).
А для росіянок цей поєдинок був, як кажуть, або пан, або пропав. У разі перемоги — вони перші. Поразка відкинула б їх на четверту позицію. Нічия привела б на третє місце. Наші північні сусідки грали в бойовому складі. А ми — не зовсім. Через травми не вийшли на майданчик лідери команди Оксана Сакада і Марина Вергилюк. Але ми, повторюю, ні в чому не поступалися суперникові. Немає сумніву, що у Леоніда Ратнера — цікавий, боєздатний колектив, котрому, схоже, до снаги поборотися за олімпійську ліцензію на чемпіонаті світу.
