Діти села Вербляни, яких вразила «невідома хвороба», вже ходять до школи. Фахівці системи охорони здоров’я констатували, що клінічна картина захворювання у більшості «дає підстави вважати, що у дітей гостра респіраторна інфекція — паракашлюк». Яворівський полігон, як засвідчують зроблені військовими відповідні обстеження і перевірки, не завинив перед місцевим населенням.
Однак батьки верблянських дітей уперто не хочуть вірити в «хепі-енд». Що більше чують позитивної інформації від лікарів і військових, то більше мають запитань до них. У Верблянах провели сходку села, на якій вирішено відкрити рахунок і збирати кошти для незалежного медичного обстеження дітей. Цьому рішенню передувала стихійна протестна акція: верблянці знову заблокували на п’ять годин рух транспорту на центральній дорозі від Рава-Руської митниці.
Чому приповзли гадюки?
Терпеливі селяни змирилися і зрослися з полігоном. Вони випасають тут корів (легітимно чи ні — то вже друге питання), збирають гриби. Якої ж якості молоко і гриби? А хто їх перевіряв?!
Два роки тому прогулянки полігоном обернулися страшною трагедією: п’ятеро верблянських хлопців знайшли тут снаряд і кинули його на Івана Купала у вогонь. Вибух відібрав їхні життя. Чи завинили військові? Офіційно — ні. Зрештою, полігон — не місце для прогулянок і збирання «трофеїв». Але відтоді кожен вибух на полігоні особливо ранить серця місцевих жителів, бо спрацьовує детонатор пам’яті. Так було і цього разу, під час італійських навчань.
Офіційно їх називали «спільними» українсько-італійськими, однак арифметика наводить на роздуми: італійців було понад тисячу, українців — сто. Відтак місцеве населення, зробивши «розвідку» й нехитрі підрахунки, дійшло висновку: це були не НАТОвські навчання із взаємним контролем сторін. Просто італійці взяли полігон в оренду.
Відтак, коли наприкінці навчання пролунав потужний вибух і над полігоном сонячної днини здійнявся «гриб», який було видно здалеку, селом покотилися найрізноманітніші чутки. Місцеве «інформбюро» не залишило поза увагою й те, що вода у річці побіліла, а на сільські обійстя приповзла сила-силенна гадюк і вужів. Усе це — не просто так. А коли діти масово почали кашляти, тривога досягла піку. Тим паче, що кашель той був якийсь дивний...
— Спочатку я подумала, що діти зумисне передражнюються, хочуть зірвати урок, — розповідає вчителька Марія Рій. — Хором почали кашляти, а я ніяких ознак застуди не бачу.
Подальші події розвивалися дуже швидко завдяки оперативній мобілізації зусиль депутатів і виконавчої влади.
Депутат Яворівської районної ради Віталій Домашовець подзвонив на мобільний телефон депутата обласної ради Василя Пазиняка, лікаря за фахом, і повідомив про спалах «невідомого захворювання». Дзвінок пролунав якраз під час засідання сесії обласної ради, на котрій Василь Пазиняк вперше висловив гіпотезу про ймовірну дію хімічних чинників, що спричинило алергізацію.
Робоча гіпотеза з вуст депутата разом із повідомленнями фельдшера і директора школи про масове захворювання дітей спонукали владу діяти швидко. Одразу було створено спеціальну комісію на чолі з першим заступником голови облдержадміністрації Леонідом Мельником. Відтак про НС нерайонного масштабу повідомили Володимира Яворівського. Саме за його запитом було утворено комісію Міністерства охорони здоров’я, яка виїхала на місце події.
Такі «гриби» просто так не ростуть
Мешканці села і депутати зробили «вилазку» на полігон і побачили там на місці вибуху вирву: завглибшки 4 метри, завширшки — 8. Такі вирви, замислились вони, просто так не утворюються.
Згодом підозру посилив начальник полігону полковник Андрющенко, який під час засідання комісії сказав, що про цю вирву нічого не знає, що, ймовірно, місцеві селяни брали собі пісок для будівництва. Отакої!
Разом із депутатом обласної ради Василем Пазиняком вирушаємо на місце події, бо раптом вирва й справді зникне. Виконуючий обов’язки начальника бойової підготовки Західного оперативного командування полковник Олександр Пушкарь разом з нами вирушив до вирви, люб’язно дав найдокладніші пояснення.
За його словами, усе озброєння, яке привезли італійські військові, пройшло митний контроль і фумігацію (знезараження). Вирва утворилася тому, що тут військові підірвали зайвий тротил (18—20 кілограмів), що залишився після навчань. А оскільки погода була сухою — пісок викинуло вгору, і утворився «гриб».
— Ви в дитинстві що-небудь підривали? — звертається полковник до Василя Пазиняка. — Я, наприклад, усе життя підривав. Дайте мені порожню пляшку, деякі добрива, цукор — і я вам продемонструю... такий «гриб»!
Ми погоджуємося на експеримент, однак пляшка — це надто дрібно. А тому полковник Пушкарь запропонував у присутності громади ще раз підірвати 18-20 кілограмів тротилу, щоб побачити «гриб». Залишилося зачекати на суху погоду, бо вологий грунт не дасть бажаного ефекту.
Ідею «експериментального» вибуху підтримав і перший заступник командувача військами ЗОК генерал-лейтенант Володимир Фролов. Він визнав моральну провину військових перед селянами:
— Ми втратили зв’язок із місцевим населенням. Треба перенести стрільби вглиб полігону, треба виділити місце для випасання корів, допомогти людям дровами...
Що тут додати? Справді, поки грім не вдарить — не перехрестимося. Верблянці давно чекали хоча б на якийсь маленький зиск від полігону. І тоді вони, можливо, більш критично сприймали б «революційні заклики» до громадянської непокори.
Поки що в селі не з’явився арбітр, який розсудив би всіх. Депутат обласної ради Василь Пазиняк вивчає медичні документи, консультує земляків, які звертаються по допомогу чи роз’яснення. Депутат Яворівської районної ради Віталій Домашовець, юрист за фахом, узяв на себе правовий захист громади.
«Медицина — справа суб’єктивна, медицина — наука точна»
Розуміючи, що тривоги батьків за здоров’я дітей не вщухли, голова Яворівської райдержадміністрації Микола Довба заявив верблянцям, що двері його кабінету відчинено для всіх. На одне із засідань комісії він запросив усіх бажаючих. Кожен міг висловитися про наболіле.
Лікарям непросто було говорити з людьми, які раз у раз перебивали коментарі фахівців сакраментальним запитанням: «Чому хвороба поширилася саме по периметру полігону?» Не обійшлося і без нервових зривів. Одна мама подякувала за те, що її дорослу 22-річну доньку поклали до дитячої спеціалізованої лікарні й одразу ж заголосила:
— Мені нічого не кажуть, а я здогадуюся! У моєї доньки... лейкемія. Вона тане на очах. А їй ще заміж треба вийти, мені — онуків дочекатися...
Те, що лікарі кваліфікують як психо-соматичний чинник, у верблянців називається інакше: страх і тривога за завтрашній день. Покладемо руку на серце: для спокою підстав не надто багато. Згадаймо спалах екологічного лиха в селищі Соснівка Львівської області. Тут уже виросло покоління громадян із... чорними усмішками. Про причини гіпоплазії (руйнування емалі зубів) у тамтешніх дітей досі достеменно невідомо.
Медицина — справа суб’єктивна, стверджують одні. Медицина — наука точна, переконані інші. Ці тези прозвучали із уст фахівців під час прес-конференції в обласному управлінні охорони здоров’я. Очевидно, обидва судження мають право на існування в контексті верблянських подій.
Спочатку громаду авторитетно переконували, що у селі — типовий спалах грипу, дарма, що вірус типу А було ідентифіковано лише у 15 дітей. Згодом, після комплексного обстеження дітей, було оприлюднено версію кашлюка і паракашлюка. Не можна не погодитися із фахівцями від медицини: рівень комплексного обстеження стану здоров’я верблянських дітей не завжди дозволить собі навіть заможна родина і багата країна. Дітям зроблено навіть дороге імунологічне обстеження. Щодня із Верблян до Львівської обласної дитячої спеціалізованої клінічної лікарні виїжджав автобус із групою школярів і дошкільнят. На кожну дитину заведено «справу», де зафіксовано всі дані справді унікальних досліджень. Чи є підстави запідозрити фахівців лікарні із доброю репутацією в якійсь упередженості? Немає. Однак, коли головний лікар Олександр Миндюк виступив із попередніми висновками перед громадою, люди зреагували неоднозначно. Тоді й він не стримався — підвищив голос:
— Ми абстраговані від версій. Ми працюємо, щоб назвати речі своїми іменами. Не вимагайте кінцевого висновку на понеділок чи середу. Це є процес, який потребує часу. Будьмо виваженими. Ніколи у мене серце не болітиме так, як у вас за рідну дитину. Але не сприймайте нас як ворожий до вас табір, який чомусь принципово не хоче вирішити проблему здоров’я ваших дітей.
Особливий сплеск емоцій викликало запитання Василя Пазиняка про причину гематологічних змін крові, а саме: швидкість осідання еритроцитів у дітей, яких було обстежено в перші дні захворювання, у кілька разів перевищувала норму. Особливу тривогу викликає такий показник аналізу крові, як еозинофілія. За норми 0,5—5,0 відсотка у деяких дітей він сягав понад 30 (!). Причиною еозинофілії, на думку Василя Пазиняка, могла бути алергія, спричинена хімічними подразниками.
Олександр Миндюк висловив інше припущення: еозинофілія спричинена глистною інвазією. Батьки сприйняли це іронічно.
— Смішно! Ви, панове медики, хочете прищепити нам думку, що в селах Вербляни, Коти пошесть глистів? А що, торік діти не мали глистів? — гарячкувала одна мама. — Я перед школою перевіряла своїх дітей, і тоді глистів не було!
Після повного обстеження дітей обласне управління охорони здоров’я передало для ЗМІ наступну інформацію:
«Для вивчення підвищеної захворюваності дітей с. Вербляни та її причин у Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні було створено робочу групу, до складу якої увійшли висококваліфіковані спеціалісти даної установи: педіатри, імунологи, гематолог, алерголог, пульманолог, отоларинголог, окуліст і лікар-лаборант, з яких шестеро є кандидатами медичних наук. Крім того, за потреби залучалися інші спеціалісти. Для розв’язання поставленого завдання було розроблено спеціальну програму поглибленого обстеження дітей із використанням сучасних високоінформативних методів діагностики. За період з 10.10.2003 р. до 27.10 обстежено 385 дітей, що становить 98,0 % від загальної кількості дітей с. Вербляни. За цей період перехворіли або продовжують хворіти 252 дітей. З них у 71 на підставі клінічних даних було запідозрено кашлюк або паракашлюк. Результати дослідження специфічних антитіл до кашлюка у сироватці хворих, одержаних 28.10. 2003 р., дали підставу підтвердити клінічний діагноз кашлюка. У решти дітей з гострою патологією дихальних шляхів захворювання протікало у легкій формі з проявами риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту та в окремих випадках бронхіту. Окрім патології верхніх дихальних шляхів, у обстежених дітей діагностовано різноманітну соматичну патологію, тяжкість і частота котрої не перевищують середні обласні та середньодержавні показники».
Все чітко і зрозуміло, принаймні, для лікарів. То чому ж верблянська громада знову й знову звертається до своїх депутатів по допомогу? А тому, що запідозрює: фахівці кажуть не всю правду. Мабуть, тому, що не гоже їм бути мудрішими від столичних світил. Представники комісії Міністерства охорони здоров’я приїхали сюди із... кульковими ручками, а верблянці наївно сподівалися побачити токсикологічну похідну лабораторію. Хіба ж не логічними є їхні сподівання, коли йдеться про обстеження навколополігонного чинника?
Не можуть не переживати батьки 12-річної Галини Р. Понад місяць вона перебуває на лікарняному ліжку. Потерпає від спазмів, головного болю. Мама розповідає, що раз у раз на голові дівчинки з’являються і зникають гнійні висипання. Галину повезуть на додаткове обстеження до Києва. На сходці села верблянці говорили про те, що кашель у дітей припинився, однак розпочалися головні болі.
У пошуках власної відповіді на запитання, чи медицина — «суб’єктивна справа» чи «наука точна», звертаюся по коментар до кандидата медичних наук, лікаря-гематолога 5-ї міської клінічної лікарні м. Львова, старшого наукового співробітника Інституту патології крові та трансфузійної медицини Академії медичних наук України Юрія Кароля. Цікавлюся у нього, при яких захворюваннях спостерігається еозинофілія?
— Еозинофілія на рівні 25—30 відсотків буває при ракових захворюваннях або хворобах крові: гострій лейкемії, при алергічних реакціях, глистній інвазії, захворюваннях сполучної тканини та інших. Якщо говорити про глистну інвазію, то 25-30 відсотків еозинофілів може дати передусім такий паразит, як ехінококк. Еозинофілія буває у п’яти відсотків хворих на вірусні захворювання, зокрема і кашлюк. Але це трапляється рідко.
— Юрію Степановичу, лікарі кажуть, що у багатьох верблянців погане самопочуття спричинене навіюванням. Зокрема, й нам, журналістам, докоряють за те, що змальовуємо надто багато страхіть, і це впливає на психіку, відтак — на здоров’я.
— Показники крові не залежать від психо-соматичних чинників. Вони — цілком об’єктивні.
Дуже хотілося б вірити в щасливе завершення історії хвороби, яку називають «верблянським синдромом», та поки що надто багато запитань повисло у повітрі без відповіді. Ну, ніяк громада не хоче змиритися з тим, що букет захворювань звалився на село просто так, без причин. Поки верблянці збирають кошти для «незалежної» експертизи, питання про ймовірний взаємозв’язок спалаху захворювання із полігоном готують на розгляд Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони.
Яворівський район
Львівської області.
