Як звичайний ринок став невтомним трудівником

Але так було не завжди. Сто років існувала Озерка, ніяк не виборсуючись зі своєї багнюки. Та ось її очолив новий директор — Григорій Єфименко. Озерка до Єфименка і Озерка за нього — дві, як кажуть не лише на Привозі в Одесі, великі різниці. На Озерці в Дніпропетровську говорять, що це як небо проти землі.

Коли 17 років тому Григорія Єфименка призначили директором Озерки, він першим ділом взув кирзові чоботи, для жінок дістав гумові і разом з усіма заходився лопатами чистити Озерку від багна. А потім на додаток до 16 старих водозливних мереж будувати відразу аж 120 нових; у кілька разів розширяти каналізаційну систему і майже дев’ять гектарів — це з прилеглими територіями — замощувати бруком та асфальтом. Того й того знадобилося мало не по п’ять тисяч тонн.

Хоч це і не головне. Головне, що, крім багна в прямому розумінні, Григорію Єфименку випало чистити Озерку і від багна у переносному значенні. Отого, без якого приватній торгівлі, де на кожному кроці дурять і кожен за будь-яку ціну набиває лише власні кишені та гаманці, наче ніяк не обійтися. Це ж бо не шмат багна на черевиках, який відлетить геть, досить лише добряче тупнути чи махнути ногою. Це, навпаки, як одвічний і неминучий доважок до ремесла торгаша- «спекулянта»: як не силкуйся малювати себе святим — не вийде.

І Єфименка сприймали тут як інородного та випадкового. А він і не намагався здаватися кращим — залишався таким, яким був. Народившись в останній довоєнний рік у віддаленому полтавському селі, Григорій Андрійович виховувався багатодітною солдатською вдовою. Часом сім’я мала лише ті копійки, які малий Гриць приносив за продані аж у Пирятині на базарі крашанки.

Отож спершу спромігся здобути лише середню медичну освіту. Вищу юридичну, про яку мріяв з дитинства, здобував уже заочно. А працювати весь вік довелося на дуже людяній і благородній роботі. Як призначили 25-літнього Григорія директором будинку-інтернату для престарілих та немічних, так він і працював, очолюючи подібні будинки почергово в Адамівці, Афанасівці і Придніпровську. Тільки останнім часом був обраний головою міської ради Підгороднього. Ось із таким багажем врешті-решт і потрапив на посаду директора Центрального ринку «Озерка», який сьогодні увійшов до числа трьох найбільших і найкращих в Україні. Це за загальноприйнятими і офіційними мірками. А за народними — в число найбільш прийнятних і бажаних для людей.

Можливості для реалізації своїх благородних задумів у Григорія Андрійовича зросли, коли він став у Дніпропетровську ще й депутатом міської ради. Як заступник голови депутатської комісії з питань торгівлі, підприємництва і забезпечення прав споживачів, він сприяє становленню підприємництва, впливає на непрості нині стосунки малого (дрібного, як він каже) та середнього бізнесу. Саме статус депутата допомагає йому перетворювати «Озерку» на цивілізований ринок зі справді «європейським обличчям». Але тепер — про все по порядку.

— У такому місті, як Дніпропетровськ, спад традиційного виробництва, зупинка цілих металургійних, машинобудівних та інших заводів, будівельних трестів і т. д. — це сотні і тисячі безробітних, яких доля безжально кинула саме в комерцію, — каже Григорій Єфименко. — Але якщо всюди ринки-базари стали для потерпілого народу засобами виживання, Озерка якщо й виконувала таку роль, то лише тимчасово. Сьогодні вона для багатьох — оплот і сенс усього їхнього життя...

Сьогодні на Озерці майже дев’ять з половиною тисяч торгових місць. Якщо вже говорити про робочі місця, то наведену цифру треба помножити мінімум на три. Відтак практично 30 тисяч городян Центральний ринок забезпечив засобами для існування.

Може, ви заперечите, мовляв, нічого доброго — працювати реалізатором учорашньому вчителю, інженеру або й металургу? Згоден. Непростий це процес — переміщення великої кількості зайнятих на виробництві у сферу обслуговування та сервісу. Непростий, однак неминучий. Інша річ, що для людей перехід до приватного підприємництва здебільшого не встелений у нас трояндами. Так от, у Дніпропетровську саме «базарну» в минулому Озерку вважають сьогодні колискою і альма-матір’ю виникнення й становлення тут малого та середнього бізнесу. Жоден інший ринок обласного центру — а їх тут уже понад п’ятдесят — не зміг розгорнути такої роботи зі створення осередку цивілізованої торгівлі, як це розгорнула Озерка. Підприємців ще з горем пополам реєструють, а далі хоч трава не рости. На Озерці не так. На Озерці все прозоро і карти в руки та в поміч підприємливим початківцям: сплачуй єдиний податок, і більше жодних проблем. Згуртовуй навколо себе маленький колектив, працюй на себе і на цей колектив, аби в кінці кожного місяця множити обігові кошти, закуповувати, замовляти чи й виробляти нову продукцію і нові товари. Близько чотирьох тисяч ось таких підприємців «приросло» нині на Озерці. У тому числі й тих, що працюють за фіксованими патентами.

А стала Озерка першопроходцем не випадково. Тому стала, що вона тепер — колективне підприємство «Центральний ринок», яке вже восьмий рік діє в статусі самостійного суб’єкта господарювання. Для цього їй довелося майже силоміць вийти з-під опіки облспоживспілки, до відання якої колись, ще в радянські часи, необачно були передані усі так звані колгоспні ринки. Хоч, може тоді це й виправдовувало себе. Тільки не тепер. 

Озерка нині для постачальників продуктів та товарів працює цілодобово. У будь-який час дня і ночі зустрінуть, допоможуть розвантажитися, відразу «атестувати» привезене у ветсанлабораторії, поселять у готелі. Постійних клієнтів та пільговиків, до речі, ще й безплатно. Інакше, з якої, скажіть на милість, речі з 12 областей України причарував дніпропетровський «Центральний ринок» фермерів та інших товаровиробників? За добу тут продають 380—400 тонн продукції: 180 тонн овочів та фруктів, 15 тонн м’яса і м’ясопродуктів, 5 тонн риби і 3 тонни олії, 6 тонн молока і молокопродуктів, 160 тонн різноманітних круп, борошна і макаронних виробів та інших сільгоспродуктів.

А це означає, що й конкуренція тут така, якої ще треба пошукати. Відповідно й ціни не скажені. Що теж вигідно не лише споживачам, а й підприємцям та виробникам. Бо є гарантія, що завжди спродаєшся. У вихідні на Озерці скупляються 300—350 тисяч городян, а загалом більш як 200 тисяч щодня. А покупець нині не йде туди, куди поведе. Покупець тепер у Дніпропетровську має неабиякий вибір. Відтак він також не випадково вибирає Озерку. То це дійсно той випадок, коли і виробничник та продавець не позбавлені вигоди, і покупці задоволені.

Озерку нині фотографують тільки з висоти пташиного польоту. Бо так вона вражає, що аж дух перехоплює своїм видовищем: величезне і гарне, навіть мальовниче містечко. Своєрідний супермаркет, що невгамовно вирує, живе, змінюється, працює і радує людей. Тут 835 сучасних торгово-сервісних павільйонів. А це наче маленькі магазинчики, куди підведено і воду, і електроенергію, і тепло, і все інше, потрібне для зручностей. Традиційні, звичні для ринку продуктові ряди нині затишні та облаштовані. Не під відкритим небом вони, а захищені і від палючого сонця, і від дощу, снігу та вітру, навіть від протягів. Від чого завгодно, зрештою, що заважало б торгівлі та псувало б настрій і здоров’я. 

Центральний ринок у Дніпропетровську  як барометр ситуації — і економічної, і соціальної, котра складається загалом в регіоні. І якщо це справді нове явище у вітчизняній практиці, то як авторство, так і лідерство належить таки Озерці. А ще Озерка сьогодні — це щороку 8 мільйонів гривень податків до місцевих бюджетів, 6 мільйонів гривень обов’язкових платежів до державного бюджету і 5 мільйонів ринкових зборів. 

— За останні сім років ми на розвиток свого ринку спрямували понад 20 мільйонів гривень власних коштів, — розповідає Григорій Єфименко. — Незабаром завершимо ще один торгово-сервісний комплекс, який раніше розрізнені дотичні території з’єднає в одне ціле. Досконалість нинішньої інфрастуктури Озерки уже не поступається європейським стандартам. 

Спрямовуючи чималі кошти на реконструкцію та оновлення, будуючи торгово-сервісні комплекси, тут нарощують товарообіг, що справді служить здешевленню продуктів і краму та покращенню їх якості, а прибуток досягається не за рахунок підвищення цін.

Досить промовиста така цифра: 51 відсоток загальної суми ринкових зборів у Дніпропетровську припадає на Озерку. Центральний ринок забезпечує 80 відсотків торгово-сервісного продажу промислових товарів від загального обсягу. Це свідчить про те, що Указ Президента «Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» дав правильний орієнтир. Ринки стали повноцінними суб’єктами господарювання. І перед ними відкрилися нові перспективи економічного відродження.

Хоча заспокоюватися рано. Коли Григорій Єфименко твердить, що в Україні неодмінно має з’явитися закон про ринки та їхню діяльність, він знає, чого домагається. Дрібних підприємців, котрі косяком прийшли у приватну торгівлю, давно слід вважати самовідданими трудівниками. Людьми, які, даруйте, власним горбом собі й іншим забезпечують достатки. Та якщо Єфименко все робить для того, щоб вивести цих підприємців-трударів із сумнозвісної «тіні», щоб вони чесно й прозоро, не боячись за власний спокій, працювали, то обставини, навпаки, уперто повертають їх знову в «тінь». 

Річ іде, власне, про те, що коли ми воліємо мати у своєму суспільстві малий та середній бізнес, усвідомлюємо, що без нього й великому просто не обійтися, оскільки без процвітаючого середнього класу з гідними статками і він буде врешті-решт приречений, ні в я кому разі не можна сьогодні душити масове дрібне підприємництво. Це все одно, що рубати сучок, на якому намагаємося всидіти. Хіба не ясно? І скільки будемо ще творити подібних дурниць?

Та придивіться, що ж відбувається у Дніпропетровську на Озерці! Григорій Андрійович не сумнівається: особливість його ринку-супермаркету полягає в тому, що бал правлять тут та почувають себе господарями саме тисячі дрібних підприємців. КП «Центральний ринок» зуміло створити для них такі умови, коли кожен має змогу творити й дерзати і на рівних боротися за покупця. Монополією і не пахне. А керівництво Озерки як диригент стоїть на сторожі і споживача. Постійно чергують бригади, які миттю відгукуються на будь-які скарги, зауваження і пропозиції. Або пригадайте лишень початок і середину минулого літа з їх незбагненними і нелогічними стрибками цін на найнеобхіднішу продовольчу продукцію. Центральний ринок у Дніпропетровську, не чекаючи зусиль владних структур та органів місцевого самоврядування, в лічені дні загасив безчинства з цінами. Наперекір вольниці тих, хто спішив, аж перечіпався, нажитися, Озерка привела в дію механізми суто ринкової економіки.

— Ми розцінили ситуацію як надзвичайну, а проаналізувавши обсяги цукру, круп, борошна, дійшли висновку, що зависокі ціни на них справді безпідставні. Що навмисне роблять покупцям великі очі від надуманого страху, — пригадує Григорій Єфименко. — Одначе доклали зусиль, щоб і явно штучний дефіцит на продукти харчування був негайно перекритий новими надходженнями передусім із сусідніх регіонів. Результат? День-два вагань, вичікувань та застою зі збутом, і ціни, як миленькі, повернулися до звичних позначок.

Підраховано: на Центральному ринку в Дніпропетровську щодня здійснюється майже мільйон покупок. А це мільйон взаємних усмішок та порозумінь, коли люди зустрічаються, домовляються і залишаються в доброму настрої на весь день. А добрий настрій — це здоров’я, благополуччя і краса кожного з нас. Здоров’я ж та благополуччя кожного — видужання та благополуччя всієї України. До яких, отже, причетна, і дуже, і дніпропетровська «Озерка».

Дніпропетровськ.