Машиною — по людях

Пан Микола давно вже «робив бізнес» у Чабанах. А цього року придбав ще й акції «Київсільмашу». Щоправда, офіційно цінні папери оформлені не на нього, а на дружину та доньку. Чверть акцій (25 відсотків) залишилося у державній власності, а працівники тішилися своїм «пакетом», що на всіх складав аж один відсоток.

Звісно, що на інтереси працівників тепер зважати було необов’язково. Тож 10 серпня мешканців чотириповерхового заводського гуртожитку поставили перед фактом нових тарифів на житло, що поширювалися чомусь навіть на липень. Якщо до цього кімната обходилася у 70—80 гривень, то тепер, приміром, сім’я Сенеджуків за кімнату площею 13 квадратних метрів мала сплачувати 191 гривню, а 15 «квадратів» для сім’ї Крамарів коштували 238 гривень. Приблизно стільки ж платять мешканці хорошої трикімнатної квартири в столиці. Тож обурення людей, як на мене, було цілком умотивованим. Станом на 7 листопада утворився борг у 18616,26 грн.

З неплатниками вирішили боротися радикально. Електрики, під керівництвом самого Миколи Лобаса, залишили 15 листопада (субота) гуртожиток без струму. Слід зазначити, що борги утворювалися тільки у тих, хто не працював на «Київсільмаші», адже «заводчанам» плату за кімнати вираховують із зарплатні. Минула субота, неділя — мешканці, серед яких є вагітні жінки та сім’ї з немовлятами, залишалися без світла. Вранці в понеділок ситуація почала, як то кажуть, «закипати». Обурені люди зібралися під заводськими ворітьми й почали вимагати зустрічі з паном Лобасом.

На місці побували знімальні групи кількох телеканалів, і о шістнадцятій годині світло нарешті ввімкнули. Проте натовп вирішив не розходитися й таки зустрітися з Миколою Лобасом. Знаючи, звідки виїде його автомобіль, накидали на дорогу гілок і більш як півсотні людей стали за цією барикадою. Коли повернуло на шосту вечора, жадана «Ауді» нарешті з’явилася. Як стверджують очевидці, на якусь мить пригальмувавши перед гілками, водій натиснув на газ... Злякані люди почали розбігатися, проте втекти встигли не всі. Найбільше не пощастило Тетяні Басун — жінка отримала тяжкі тілесні ушкодження. Лікарі хірургічного відділення Боярської районної лікарні поставили діагноз: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематома лівої лобної ділянки». Автор цих рядків відвідав пані Тетяну й може засвідчити — з нею сталося неабищо — під очима жінки жахливі чорні півкола. За словами чергового лікаря Володимира Вітюка, це наслідок отриманих травм.

До і після інциденту Микола Лобас офіційно... лікується в Феофанії. Хоча робітники заводу свідчать — щодня бачать його на підприємстві. Почув і торішню історію з життя пана Лобаса, що сталася в Бориспільському районі. Начебто комбайн-чужинець почав збирати врожай зернових на, буцімто, полі нашого «героя». Той, не довго думаючи... обстріляв кляту машинерію з рушниці. Злі язики подейкують, що тоді «мисливцю за комбайнами» уникнути відповідальності допомогло відвідування та одержання відповідних «рекомендацій» психотерапевта... Якщо так, то чому правоохоронці, котрі бачили, що ситуація в Чабанах почала «закипати» ще зранку, не взяли її під контроль і допустили до трагедії?

До речі, 22 листопада побачив світ черговий номер щотижневої «районки» «Новий день». Про подію в Чабанах — ані слова! Натомість газета активно проводить передплатну кампанію на наступний рік. Чого тільки вартий її девіз: «Чим живе рідний край — у «Новому дні» читай!» Пробачте, панове, але про трагедію в Чабанах знала навіть кондукторка маршрутки «Васильків—Київ», якою кореспонденти «ГУ» їхали на місце події. А засновниками «Нового дня» є «Києво-Святошинська районна державна адміністрація та Києво-Святошинська районна рада Київської області». Висновки, шановні читачі, робіть самі.

Хоча ні, опосередкована інформація щодо «Київсільмашу» в газеті таки є. Це оголошення... про реалізацію квартир у горезвісному гуртожитку! Виявляється, що з одного під’їзду «гуртожитківців» уже виселили й роблять там ремонт. Потім сюди начебто переселять тільки «заводчан», а інші два під’їзди перебудують під однокімнатні та двокімнатні квартири, які зможуть придбати всі бажаючі за ціною 1795 грн. за «квадрат» загальної площі. Тобто десятки сімей, серед яких учителі, лікарі тощо, незабаром опиняться на вулиці. Скажімо, якщо житла позбудеться родина медиків Грабчуків — села Чабани та Гатне залишаться без педіатра. Адже платити 80 доларів за оренду однокімнатної квартири цим людям не по кишені. Проте такі сім’ї вже отримали бланки заяв, до яких залишається вписати прізвища й поставити підписи, що вони зобов’язуються до 15 квітня погасити борги та добровільно виселитися.

Виходом із ситуації могло б стати передання гуртожитку на баланс селищної ради. Як стверджує її голова Василь Кухарук, обійнявши торік нинішню посаду, він намагався порушити це питання — проте було вже пізно. Зараз ситуацію вивчає комісія Києво-Святошинської райдержадміністрації.

До речі, директором «Київсільмашу» є не власник контрольного пакету акцій, а Степан Гриненко — якого мешканці гуртожитку обрали своїм представником у селищній раді. То чи не здається пану Степану, що його обов’язок — захист інтересів людей, які повірили директорові й доручили йому найдорожче — своє право бути представленими в органах місцевої влади? Чи задумано було інакше — ви проголосуйте, а ми потім вас машинами чавитимемо й на вулицю викидатимемо?

Дуже хочеться вірити, що уповноважені органи зможуть розібратися у складній ситуації. І впливовий статус Миколи Лобаса — показником якого може бути його розкішний кількаповерховий будинок у місцевому «царському селі» — об’єктивному слідству не заважатиме.