Керівництво і депутати Верховної Ради Автономної республіки Крим з розумінням поставилися до проведення виїзного засідання Комітету ВР України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією на території автономії. Ми розцінюємо цю подію як бажання членів парламентського комітету не тільки проконтролювати стан виконання чинного законодавства про боротьбу з корупцією й організованою злочинністю правоохоронними і державними органами в Автономній республіці Крим, а й надати нам правову і практичну допомогу в цій важливій для держави і її громадян справі. Ми переконані, що ділова взаємодія народних депутатів України і депутатського корпусу Верховної Ради автономії може принести безперечну користь нашим виборцям у розумінні усієї важливості та складності піднятої проблеми.

Із самого початку діяльності нинішнього складу Верховної Ради Автономної республіки Крим депутати в рамках власних конституційних повноважень приділяють пильну увагу питанням, винесеним на засідання парламентського комітету. При цьому ми виходимо з розуміння необхідності комплексного розв’язання даної проблеми на всіх рівнях влади. Так, на пленарному засіданні першої сесії Верховної Ради АРК 19 червня 2002 року затверджено «Програму правової освіти населення Автономної Республіки Крим на 2002—2005 роки», а 17 липня цього ж року прийнято «Регіональну комплексну програму профілактики злочинності в Криму на 2002-2005 роки». Хід виконання цих програм перебуває під постійним контролем Президії і депутатського корпусу Верховної Ради автономії.

Розглядалися також питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх і молоді, боротьби з наркоманією, зміцнення матеріально-технічної бази правоохоронних органів тощо.

18 жовтня 2002 року депутати Верховної ради автономії заслухали інформацію правоохоронних органів республіки стосовно боротьби з корупцією й організованою злочинністю. Усього за період роботи нинішнього депутатського корпусу було заслухано вісім питань, що безпосередньо торкаються даної теми.

Твердо переконаний, що ефективних результатів боротьби з корупцією й організованою злочинністю ми ніколи не зможемо домогтися, якщо на кожному рівні влади: державному, регіональному, місцевому не створимо комплексну систему управління, яка унеможливила б такі правопорушення. Для цього, насамперед, необхідне належне законодавче, організаційне, контрольне і судове забезпечення.

Однією з базових умов такої системи є повноваження представницького органу в призначенні та звільненні з посади членів уряду, що дає змогу через кадрову політику підвищити їхню відповідальність за дотримання законності.

Використання даних повноважень Верховною Радою автономії приносить свої плоди. У цьому скликанні різко зменшилася кількість актів Ради Міністрів, Верховної Ради, що припиняються Президентом чи оскаржуються прокуратурою.

Крім цього депутати Верховної Ради автономії на своїх пленарних засіданнях регулярно заслуховують інформацію про діяльність підзвітних їм органів виконавчої влади і посадових осіб. Усього за період діяльності нинішнього складу депутатського корпусу автономії відбулося десять таких звітів.

Водночас ми чітко розуміємо, що всього цього обсягу проведеної роботи вочевидь замало для того, щоб поставити надійний заслін корупції й організованій злочинності. Цей висновок наочно підтверджують і результати перевірки, проведеної групою Генеральної прокуратури України з дотримання земельного, природоохоронного та іншого законодавства, а також законів про відчуження об’єктів санаторно-курортного призначення в Криму.

Ми ні в якому разі не маємо наміру брати під сумнів виявлені під час перевірки працівниками Генеральної прокуратури України факти правопорушень з боку місцевих органів влади південнобережжя Криму. Тільки суд може дати остаточну правову оцінку всім викладеним Генеральною прокуратурою України фактам. Таку принципову позицію керівництва автономії я не раз підкреслював у своїх публічних виступах.

Для нас у цій справі сьогодні набагато важливіше інше завдання: ми зобов’язані зробити правильні висновки за результатами перевірки Генеральної прокуратури України, а головне — на підставі цих висновків забезпечити якісно новий рівень роботи органів представницької і виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування автономії.

Гадаю, цю роботу ми маємо проводити в двох напрямках. По-перше, необхідно посилити контроль за дотриманням чинного законодавства України в цій сфері. Я переконаний, що при всій недосконалості цього законодавства існуюча нормативно-правова база дозволяє вирішувати питання, не виходячи за правові рамки. Потрібно тільки, щоб усі, хто має займатися цією справою, чітко виконували свої посадові обов’язки.

З цією метою ми спеціально винесли ці питання на засідання загальних зборів Асоціації органів місцевого самоврядування Автономної республіки Крим за участю всіх зацікавлених сторін. У своєму виступі на зборах асоціації я висловив переконання в тому, що підсумком обговорення даного питання мають стати не пошук окремих рішень стосовно конкретних фактів, а серйозні висновки, що дадуть змогу намітити шляхи кардинальної зміни ситуації в роботі місцевих рад, їхніх виконавчих органів на краще.

Тому другим напрямком роботи в розв’язанні даної проблеми повинно стати створення й удосконалювання такої нормативно-правової бази, яка відповідала б вимогам сьогодення. На жаль, власних зусиль у цьому плані вочевидь замало. Тут ми гостро потребуємо підтримки законодавців, і засідання парламентського комітету на території автономії дуже доречне.

Ми маємо солідну нормативно-правову базу з питань управління майном, що належить Автономній Республіці Крим, насамперед з питань обліку цього майна, а також його використання і відчуження. Однак, законодавство України з питань власності відстає від вимог часу.

Так, Закон України «Про власність» прийнято ще 7 лютого 1991 року і суперечить Конституції України. Він не дозволяє регулювати питання власності Автономної Республіки Крим. А закон про комунальну власність дотепер не прийнятий, тому питання управління комунальною власністю, розмежування повноважень у цій сфері між представницькими і виконавчими органами, правового режиму загальної власності територіальних громад не врегульовані. Новий Цивільний кодекс, що набуває чинності з 1 січня 2004 року, також не розв’язує багато питань управління об’єктами власності автономії і місцевого самоврядування.

Конституція України, Конституція автономної Республіки Крим, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантують фінансову самостійність автономії і місцевого самоврядування, але при цьому не забезпечують цю самостійність. Закон України «Про систему оподатковування» прийнятий 25 червня 1991 року в умовах старої надто централизованої адміністративно-командної системи. Нині ми маємо зовсім іншу ринкову економіку і

систему регіонального і місцевого самоврядування, однак податкове і бюджетне законодавство зберігають основні риси надцентрализованної адміністративно-командної системи.

Крім того, щороку продовжується практика покладання на місцеві бюджети витрат, у тому числі по делегованих повноваженнях, що не забезпечуються передачею відповідних фінансових коштів.

У зв’язку з цим не можу не сказати, що держава, ліквідувавши вертикальне підпорядкування, залишила місцеве самоврядування сам на сам із вирішенням усіх проблем.

У Криму ми послідовно працюємо над створенням системи взаємодії з органами місцевого самоврядування, укладаємо з ними угоди, обговорюємо питання взаємодії на пленарних засіданнях Верховної Ради і засіданнях Президії. Однак, без удосконалювання законодавства в цьому напрямку важко розраховувати на бажаний результат.

У доповідній записці Генеральної прокуратури України багато місця приділено порушенням земельного законодавства. Безумовно, за кожним фактом порушення земельного законодавства необхідно вживати заходів з метою їхнього усунення. Але мені хотілося б звернути вашу увагу на причини та умови таких порушень, усунення яких часом залежить не тільки від наших зусиль.

Здійснювана в Україні земельна реформа має всеосяжний характер і спрямована не тільки на передачу земель із державної в приватну, а й у комунальну власність. Це вимагає, зокрема, створення механізму розмежування земель державної і комунальної власності.

Однак законодавче забезпечення земельної реформи перебуває на недостатньому рівні. Конституція України, що передбачає приватну і комунальну власність на землю, прийнята 28 червня 1996 року. Земельний кодекс України прийнятий у жовтні 2001 року і набув чинності з 1 січня 2002 року. Для реалізації Земельного кодексу потрібно ухвалення близько трьох десятків законів України. Але їхнє прийняття зволікається. Відсутність законів намагаються заповнити прийняттям підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Державного комітету з земельних ресурсів. Ми змушені приймати тимчасові положення з питань, що належать до наших повноважень, але не урегульовані Земельним кодексом.

Крім того, дотепер не приведено у відповідність із Земельним кодексом України чинне законодавство України про адміністративно-територіальний устрій. Для Криму розв’язання цієї проблеми є особливо актуальним, тому що в адміністративному підпорядкуванні міст Алушти, Ялти, Феодосії, Сімферополя, Судака знаходяться села, селища, в адміністративному підпорядкуванні Білогорського, Бахчисарайського, Кировського і Ленінського районів міста. Це спричиняє проблеми здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст і органами місцевого самоврядування власних повноважень у сфері бюджету, оподатковування, власності, породжує конфлікти між посадовими особами таких адміністративних утворень, що в кінцевому підсумку завдає моральних і матеріальних збитків їхнім мешканцям. Як приклад можна навести протистояння органів місцевого самоврядування Ялти й Алупки, Бахчисарая і Бахчисарайського району, Щолкіного і Ленінського району.

Оскільки закон про адміністративно-територіальний устрій не набув чинності, багато органів місцевого самоврядування за інерцією намагаються вирішувати питання розпорядження землею не в межах населених пунктів, а в колишніх адміністративних межах.

Органи влади автономії і місцевого самоврядування залишилися без підрозділів, що забезпечують виконання функцій у сфері землекористування. Про яку законність під час прийняття на місцевому рівні рішень стосовно земельних питань можна вести мову, якщо відсутні спеціалізовані органи, що забезпечують підготовку і реалізацію таких рішень. Тільки шляхом перепідпорядкування органів із земельних ресурсів забезпечити проведення земельної реформи неможливо. У реформі земельних відносин, як ні в якій іншій сфері має бути комплексний підхід.

Наведені в доповідній записці Генеральної прокуратури України приклади численних порушень висвічують ще одну проблему, без розв’язання якої порушення законності можуть тривати й далі. Під час ліквідації системи вертикального підпорядкування, яка наділяла вищі органи повноваженнями стосовно скасування незаконних рішень органів нижчого підпорядкування, не було створено відповідної системи адміністративних судів, яка б забезпечила своєчасний і об’єктивний розгляд спорів стосовно порушень. Як мовиться, за старою схемою «на амбразуру» поклали органи прокуратури, які, по-перше, не є органами правосуддя, а по-друге, не в змозі охопити тотальним контролем усі сфери правовідносин.

Сподіваємося, що засідання Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю приверне додаткову увагу парламентаріїв до законодавчого забезпечення у розв’язанні означених проблем. Тим паче, що ці проблеми не є лише кримськими, а мають загальнодержавний характер. На місцях уже давно чекають на ухвалення законів, що дадуть змогу забезпечити правове регулювання обговорюваних нині проблем.

З усією мірою відповідальності хочу висловити членам Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією подяку за величезний шар роботи, який було охоплено під час підготовки засідання, за серйозну, зважену увагу, яку приділили проблемам, що стоять перед автономією і кримчанами.

Усі роки становлення незалежності України Крим був і залишається специфічним регіоном країни, який весь час привертає до себе увагу політичних сил не тільки України, а й зарубіжжя.

За невеликий проміжок часу ми були свідками політичного і національного екстремізму в Криму, розгулу псевдодемократії і злочинності.

Величезними зусиллями всіх зацікавлених сил, і, не в останню чергу, правоохоронних органів, на півострові покінчено з організованою злочинністю, досягнуто значних успіхів у стабілізації політичної обстановки, міжнаціональних відносин, економіки півострова.

Чи означає це, що ми можемо заспокоїтися і стверджувати, що усе в нас добре. Звичайно ж ні!

У нас ще попереду серйозна робота з наведення елементарного порядку в нашому домі. І депутати, і Президія Верховної Ради Автономної республіки Крим усвідомлюють її масштабність, серйозность і соціальну значущість.

Саме тому ми розраховуємо на серйозну, ділову і конструктивну розмову. Її підсумком, як ми гадаємо, мають стати не пошуки окремих «стрілочників», а вироблення спільних зусиль і заходів, спрямованих на усунення підґрунтя для злочинності і корупції в суспільстві.

Ми готові до такого діалогу. Ми готові до спільної праці. Ми готові до вироблення і реалізації рішень, що допоможуть в організації нормальної, спокійної роботи підприємств, громадян автономії й України в обстановці законності і правопорядку.

Борис ДЕЙЧ, Голова Верховної Ради АРК.

 З виступу Голови ВР АРК Б. Дейча під час виїзного засідання Комітету ВР України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, яке відбулося 12 листопада 2003 року в АРК.