У  парламентських кулуарах жваво обговорюють об’єднання «Регіонів України» та «Європейського вибору». Тепер у Верховній Раді — 12 депутатських фракцій і груп, а об’єднана фракція «Регіони України» стала другою за величиною. Хоча ставлення до цієї події різне навіть у представників парламентської більшості.

Володимир ПЄХОТА, співголова фракції «Регіони України»:

— Це, напевно, перший випадок у парламенті, коли фракції не роз’єднуються, а об’єднуються. Ми об’єдналися для вироблення спільної стратегії реалізації програми уряду. Це має позитивно відбитися на роботі всього парламенту. «Регіони України» готові до діалогу з іншими фракціями та групами парламенту про об’єднання в одну фракцію.

Леонід КРАВЧУК, лідер фракції СДПУ(о):

— Я не підтримую об’єднання фракцій. На жаль, ми поступово відходимо від тих домовленостей, які було закладено в угоді, підписаній між Верховною Радою та урядом у Маріїнському палаці, де йшлося про коаліційний уряд, співпрацю коаліційного уряду з парламентською більшістю. Тепер у парламенті порушуються взаємні зобов’язання, квоти, регламент. У цій ситуації фракція СДПУ(о) навіть призупинила збір підписів за відкликання з посади заступника Голови Верховної Ради України Олександра Зінченка. Ми хочемо звернутися з офіційним листом до керівників фракцій із запитанням, чи діє угода, яку було підписано торік у Маріїнському палаці. Якщо діє, то вимагатимемо того, що там записано, якщо ні — то фракція матиме право діяти, як вона вважає за потрібне.

Степан ГАВРИШ, координатор парламентської більшості:

— Думаю, що фракційні зміни у парламенті триватимуть. На мій погляд, можливе укрупнення фракції партії «Трудова Україна». Невдовзі може з’явитися й нова мегафракція з числа позапартійних депутатів. Бо депутати-мажоритарники чудово розуміють: існувати поза певною організацією надзвичайно складно, а будь-яке питання набагато легше вирішити через певну політичну групу, корпорацію. На міжфракційні ротації найбільше впливають пошуки політичної ніші, оскільки всі готуються до президентської виборчої кампанії 2004 року. Якщо проведемо політичну реформу, то на стороні провладної коаліції буде зосереджено максимальну кількість депутатів українського парламенту.