Президент Грузії Едуард Шеварднадзе в неділю пішов у відставку під тиском опозиції. У ніч на понеділок виконуюча обов’язки президента Грузії Ніно Бурджанадзе виступила зі зверненням до населення країни. За її словами, «акцію громадянської непокори припинено, і зараз ведуться роботи з відновлення правопорядку». Нові президентські вибори буде проведено «у терміни, визначені Конституцією Грузії», через 45 днів.
Леонід Кучма, як глава Ради глав держав СНД заявив, що захоплення влади неконституційним шляхом не прийнятне для всіх демократичних держав. Треба віддати належне і німецькому канцлерові Герхарду Шрьодеру, який заявив, що з радістю прийме у ФРН екс-президента. Там пам’ятають його заслуги в об’єднанні Німеччини.
Отже, місце Шеварднадзе біля керма поки що зайняла жінка — глава парламенту Грузії скликання 1999 року 39-річна Ніно Бурджанадзе. На її думку, через масові фальсифікації виборів легітимним слід вважати не новообраний парламент, а той, який вона очолювала. Тому, відповідно до конституції країни, саме на Бурджанадзе покладаються повноваження в. о. президента Грузії. «Ці дні боротьби увійдуть в історію Грузії як блискуча перемога грузинського народу. Ми довели, що ми — велика нація. Ми почали нову історію Грузії», — заявила Ніно Бурджанадзе у своєму першому виступі як тимчасового глави Грузії, наголосивши, що зовнішньополітичний курс країни залишається незмінним — на інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур з відновленням добросусідських відносин «з такою великою державою, як Росія».
Що стосується реакції усіх, кого назвала Бурджанадзе, на події в Грузії, то вона була багато в чому передбачувана. Власне кажучи, якби вона була інша, то такого оксамитного складання президентських повноважень могло й не бути. Шеварднадзе хоч і старий, але міг іще поборотися. Свого часу його лякали не трояндами, як нині. Він не став боротися лише тому, що зрозумів — ця боротьба нікому не потрібна. Ще в суботу ввечері мали місце два проречисті факти — офіційна заява Держдепартаменту США і ООН, які оцінили результати виборів 2 листопада як такі, що не виражають волю грузинського народу, і візит до Грузії міністра закордонних справ РФ Ігоря Іванова. Іванов зробив абсолютно нехарактерні для нього маневри, виступивши на мітингу в центрі Тбілісі з запевнянням, що Росія не втручатиметься у внутрішні справи Грузії і вже поготів — не застосовуватиме силу.
Потім Європейський союз вітав рішення Едуарда Шеварднадзе про відставку. Хав’єр Солана заявив: «Розв’язання ситуації в Грузії було дуже інтелігентне, і тепер у республіці відкрито шлях до відновлення конституційного порядку». У заяві, з якою виступила Єврокомісія, відзначається, що рішення екс-лідера Грузії, котре дало змогу уникнути насильства, «відкриває шлях для відновлення закону і конституційного порядку» в країні. У документі також висловлено сподівання, що в Грузії відповідно до визнаних міжнародних стандартів буде проведено демократичні вибори. У такому само тоні витримано заяви офіційних представників Франції, Ірану і Азербайджану.
Крім того, держсекретар США Колін Пауелл у ході телефонної розмови з Бурджанадзе висловив задоволення тим, що конфлікт у Грузії було вирішено в конституційних рамках. За словами К. Пауелла, США готові надати Грузії допомогу.
Історія незалежної Грузії вже знала одну примусову зміну влади. Скинення Звіада Гамсахурдіа привело до громадянської війни. Нинішні події дехто охрестив «оксамитною революцією». Однозначно важко сказати, що для Грузії відставка Шеварднадзе: горе чи благо? Чи розпадеться вона на дрібні держутворення, чи з’явиться новий сильний лідер, який виведе країну з кризи? Одне можна констатувати точно: відхід Е. Шеварднадзе обіцяє цій маленькій кавказькій республіці великі зміни і тривоги. Тим паче, що в Грузії перетнулися інтереси Росії і США. Обидві сторони вели активний діалог із Шеварднадзе, при цьому Москві була вигідна побудова коаліції Шеварднадзе з аджарським президентом Абашидзе, давнім прихильником розширення відносин із Росією. Американці фактично до останнього неофіційно наполягали на поступках опозиції на чолі із Саакашвілі. Що ж, либонь, Кремлю набридло боротися з грузинським «білим лисом». Так чи інакше, питання про те, який варіант розвитку обере Грузія, а також про те, США чи Росія матиме переважний вплив у країні, залишається відкритим.
Поки що в Тбілісі ейфорія. А тим часом тривожні звістки вже надходять із грузинської автономної республіки Аджарії. Глава автономії Аслан Абашидзе запровадив надзвичайний стан і закрив «адміністративний кордон з Грузією».
