Гузбей Хепі Велі — селище з вісьмома тисячами мешканців та одноповерховими дерев’яними будиночками у північно-східній канадській провінції Ньюфаундленд і Лабрадор. Примітне воно військово-повітряною базою НАТО, північним сяйвом та своєю назвою, два останніх слова якої перекладаються на українську як Долина Щастя. Проте для АНТК ім. Антонова це місце протягом останніх майже п’яти місяців є справжнісіньким нещастям. Адже там перебуває під арештом літак «Авіаліній Антонова» АН-124-100 «Руслан», бортовий номер УР 82007.

Як уже повідомляв «ГУ», днями з Канади повернулося 14 із 17 членів експедиції — фахівців української авіакомпанії, які з 29 вересня чекали на звільнення «Руслана», проте змушені були повернутися без нього. Ми зустріли «антоновців» в аеропорту «Бориспіль» і попросили поділитися останніми новинами та враженнями від перебування в Північній Америці.

Командир експедиції, заступник начальника льотно-випробувальної бази Михайло Харченко сказав: «Ми прилетіли з суворої зими — 10—15 градусів морозу. Літак перебуває на відкритому майданчику в дуже несприятливих для нього умовах вологого морського клімату. Починає розвиватися корозія конструкцій. За різких температурних перепадів усередині утворюється агресивний конденсат. Машина повинна літати — тоді вона живе, провітрюється, дихає. Літак охороняється шерифом з Лабрадор-сіті, дуже схожим на відповідних героїв американських фільмів. Усі роботи на літаку ми здійснювали під його суворим наглядом. Коли виникла потреба «перерулити» літак на інше місце, шериф їхав на своєму автомобілі попереду — вочевидь боявся, що ми можемо дати газу, здійнятися в повітря та втекти. Хоча загалом ставлення канадців доброзичливе. Щовечора ми йшли пішки в закуток величезної натівської бази, дивилися на «Руслана» й поверталися назад — це був наш ритуал. Розконсервуавши літак і підготувавши його до повернення на Батьківщину, ми так і не дочекалися судового рішення, тож були змушені знову законсервувати машину й повернутися в Україну. В Гузбеї залишилося тільки троє наших фахівців — для мінімального догляду за літаком».

А ось що думає пан Михайло стосовно власне претензій до АНТК ім. Антонова: «В усьому цьому простежується чиясь вправна диригентська паличка — до того ж складається враження, що диригують звідси — з України».

Дозволю собі нагадати деякі моменти цієї справи. АН-124-100 було заарештовано 28 червня, після того, як він доставив до Канади гелікоптери з Італії. Причина — рішення Стокгольмського арбітражного суду щодо повернення боргу Фонду держмайна України перед іноземною компанією «TMR Energy LTD», яка свого часу вклала мільйон доларів до статутного фонду одного з українських підприємств. Нині іноземці вимагають повернути їм 42,3 мільйона доларів, а за останньою інформацією, сума претензій вже зросла до 65 мільйонів доларів. Тож Стокгольмський суд постановив заарештувати якесь майно України за кордоном — що й було зроблено з «Русланом» на канадському летовищі. Представники АНТК ім. Антонова рішуче протестують, намагаючись, зокрема, довести вже канадському суду, що їхня фірма є державним підприємством, але аж ніяк не фінансованою з бюджету державною установою. Тож і відповідати за борги Фонду держмайна «антонівці» не хочуть.

Заарештованому АНу вже 17 років, тож його вартість становить близько 20 мільйонів доларів — значно менше, ніж сума, яку намагаються стягнути з Фонду держмайна. Тим часом коло країн, які визнали рішення Стокгольмського суду, розширюється. Нині їх уже сім: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Румунія, Ізраїль та Канада. З огляду на те, що «Авіалінії України» мають інші літаки, неважко здогадатися, на яку небезпеку для себе вони наражаються. Перший заступник генерального конструктора АНТК ім. Антонова Дмитро Ківа підтверджує: «У ті країни, де є можливість арешту, ми просто не літаємо — внаслідок чого маємо величезні збитки». Дмитро Ківа, який був на засіданнях канадського суду, також каже: «Кимось розроблено схему юридичного пограбування України. Проте в мене склалося враження, що суддя є справедливою людиною, і мені здається, що рішення не може бути не на нашу користь. Я оптиміст і впевнений — ми переможемо!»