Українські фігуристи досить вдало розпочали нинішній сезон: нещодавно киянка Олена Ляшенко перемогла на третьому етапі серії змагань Гран-прі в Китаї, а танцювальний дует Олена Грушина/Руслан Гончаров завоював на двох етапах Гран-прі срібні нагороди. Але основні старти в наших спортсменів іще попереду. Про те, чим нині живе збірна України з фігурного катання, та про перспективи розвитку одного з найелегантніших видів спорту — розмова нашого кореспондента з віце-президентом Федерації фігурного катання України Людмилою МИХАЙЛОВСЬКОЮ.
— Як ви оцінюєте останню перемогу Олени Ляшенко? Це закономірність чи щаслива випадковість?
— Треба сказати, що змагання фігуристів у серії Гран-прі передбачають шість етапів. Шість кращих спортсменів світу можуть брати участь у трьох етапах, нижчі за рейтингом — у двох. У залік ідуть два етапи. Олена дуже добре підготувалася до цього турніру, але, на жаль, етап у Китаї не був для Олени заліковий. Тож побажаймо їй удачі на наступних змаганнях — у Росії та Японії.
— Які старти в цьому сезоні будуть для наших фігуристів найвідповідальніші?
— Попереду — фінал Гран-прі в Японії, а також фінал юніорської серії Гран-прі, до якого потрапили наша спортивна пара Тетяна Волосожар/Петро Харченко та танцювальний дует Ганна Загороднюк/Сергій Вербілло. 3—6 грудня у Києві в рамках Всеукраїнських молодіжних ігор пройде першість України серед юніорів, на якій буде відібрано команду спортсменів на чемпіонат світу серед юніорів. А 23—25 грудня у київському Палаці спорту відбудеться чемпіонат України з фігурного катання, де спортсмени боротимуться за місця у збірній команді для участі в чемпіонатах Європи та світу. У дорослій збірній команді України лідерами в одиночному катанні вважаються Олена Ляшенко, у танцях на льоду — дует Олена Грушина/Руслан Гончаров. На чемпіонат Європи маємо три місця для жінок. Другу путівку, певно, здобуде Галина Маняченко, а ще за одну змагатимуться молоді представниці жіночого одиночного катання. Цікавими обіцяють бути змагання і в чоловічому одиночному катанні, де одне місце у збірній команді виборюватимуть троє фігуристів: киянин Антон Ковалевський, Віталій Данильченко, котрий нині тренується у США у В’ячеслава Загороднюка, а також Костянтин Тупіков, який також тренується у США у Валентина Ніколаєва.
— Однак високі спортивні результати залежать не тільки від майстерності самого спортсмена, а й від умов для тренувань. Які вони в українських фігуристів?
— На жаль, сьогодні в Україні члени збірної команди мають змогу тренуватися лише в Києві. Льодові бази в інших містах — Одесі, Дніпропетровську, Харкові — перебувають у дуже плачевному стані. Приміром, в Одесі, котра завжди була «кузнею чемпіонів», діє лише маленька нестандартна ковзанка, яка підходить хіба що для дітей віком до десяти років. Адже всі міжнародні змагання проводяться на стандартному льодовому полі. У Києві збірна України тренується на ковзанці «Крижинка», що на НСК «Олімпійський». На якість льоду особливо не нарікаємо, однак до міжнародної якості ще дуже далеко. Скажімо, коли Галина Маняченко приїхала на змагання до США, то спочатку взагалі не могла кататися, бо хороший лід зовсім інакше котить, «викидає» спортсмена.
Члени збірної команди мусять мати на рік щонайменше 200 днів навчально-тренувальних зборів, під час яких отримувати належне харчування, хороші умови в готелі чи на спортивній базі. Нині під час зборів збірної за державний кошт фінансується тільки оренда льоду. Ковзани, костюми, тренувальний одяг для спортсменів — усе за свої гроші. Не кияни знімають за власний кошт квартири. Кошти федерації йдуть лише на забезпечення виїздів спортсменів на міжнародні змагання — чемпіонати Європи та світу. На жаль, жодних спонсорів у фігурному катанні немає. Ми довго очікували внесення змін до законодавства, які надали б податкові пільги для фірм та організацій, котрі вкладають гроші у спорт. Але парламент не прийняв це.
Дуже давня мрія фігуристів — власна спеціальна ковзанка. Нині на «Крижинці» ми ділимо лід навпіл із хокеїстами. З відведеного фігуристам часу 80 відсотків іде на тренування збірної команди, а для молодих спортсменів часу залишається обмаль. У Києві діють дві спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи з фігурного катання, однак лід на «Крижинці» вони можуть орендувати лише кілька разів на тиждень, чого, звісно, недостатньо для підготовки олімпійського резерву. Є ще у столиці ковзанка «Атек», але вона не опалюється і там дуже холодно — більш як 45 хвилин на льоду не витримати. До речі, в сусідніх державах, наприклад, Білорусі та Росії, за останні десять років збудовано багато нових катків, які цілком себе окуповують і навіть дають прибуток. А в Україні — жодного.
Вартість оренди льоду щороку зростає, а фінансування дитячих спортшкіл, навпаки, зменшується. Усі групи початкової підготовки переведено на самоокупність, батьки самотужки сплачують вартість оренди льоду для тренувань своїх малят. На жаль, фігурне катання сьогодні доступне далеко не всім. Усе тримається лише на ентузіазмі — тренерів, спортсменів, батьків. Але без належного фінансування та бази для фігурного катання ми не зможемо виховати майбутніх чемпіонів.
