«Годі вам, майстрам мистецтв, професійним колективам показувати себе. Хай люди послухають і нас», — немов сказали своєю появою сім жіночок, учасниць народного фольклорного ансамблю «Інгульчанка» із села Інгулець на Дніпропетровщині. Залунала ніжна пісня «На зеленім сіножаті». Слухаєш їх і думаєш: коли б іще вони могли побувати й заспівати на головній сцені країни — у Національному палаці «Україна»? Таку можливість вони отримали завдяки цій великій мистецькій акції — всеукраїнським творчим звітам областей.
Таку честь здобули також «Троїсті музики» із села Сергіївка Томаківського району, народний фольклорний ансамбль «Червона калина» з села Красіне Криворізького району, інші колективи з багатьох райцентрів і міст Дніпропетровської області.
Проте творча група, яка підготувала цей звіт-концерт, не одразу випустила на сцену фольклорні й народні ансамблі та гурти. До речі, дніпропетровці привезли їх, на відміну від інших областей, небагато. Пролог «Моя Батьківщина», урочисту частину «Україна» і кілька перших номерів виконали майстри мистецького флагмана області — Дніпропетровського академічного театру опери та балету, митці багатьох інших професійних мистецьких і художніх колективів. Область, між іншим, могла б узагалі, як львів’яни, прозвітувати лише цим театром.
Та місцева влада й творча група інакше поставилися до свого іспиту в столиці. Спочатку запропонували глядачам увертюру до опери «Тарас Бульба», арію Калафа із опери Дж. Пуччіні «Турандот», етюд-картину опус 39 ре-мінор С. Рахманінова й інтродукцію та ІV частину з квінтету мі-бемоль мажор, сцену з балету П. Гертеля «Даремна обережність». Виконали їх митці театру, обласний зведений симфонічний оркестр, квінтет духових інструментів обласної філармонії. А «Етюд...», зокрема, чудово зіграв на роялі лауреат Міжнародного конкурсу ім. В. Горовиця Денис Богомол.
Цей поступ високомистецьких, як бачите, непростих за назвою творів, виконавці яких, певно, знайдуться не в усіх областях, «призупинили» українські пісні й танці. Передусім розлога вокально-хореографічна композиція «На зеленім сіножаті».
Потужним був розділ «Ми — юнь України. За нами майбутнє». Володарювали в ньому численні дитячі й юнацькі художні колективи.
А за ними сцену заповнив великий зведений хор ветеранів Вітчизняної війни та праці області. Піснею «Світ вічного вогню» вони вшанували 60-ту річницю визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських загарбників. Серед виконавців був і хор хлопчиків «Вересень» школи мистецтв Дніпропетровська. До речі, характерним для концерту цієї області було виконання творів водночас досвідченими і молодими виконавцями, поєднання пісні з танцями.
На концерті область довела: там шанують бандуру. Ансамблі бандуристів є у кількох навчальних закладах Дніпропетровська, Кривого Рогу, Дніпродзержинська, в окремих районах. Сподобалася глядачам українська народна пісня «Стояла під грушею», яку зіграла їх зведена капела.
Панував на сцені танець, особливо у виконанні ансамблю «Орлятко» Палацу культури залізничників Дніпропетровська. Можливо, не лише завдяки його майстерності, а й тому, що його художній керівник Олександр Соколовський був головним режисером-постановником концерту.
Вітаючи дніпропетровців, віце-прем’р-міністр України Дмитро Табачник назвав цифру — 2000 учасників. Та його виправив голова обласної держадміністрації Володимир Яцуба: «Виконавців 2,5 тисячі». Певно, організатори звіту зробили акцент на масовості. Однак не можна стверджувати, що виграли у якості. Небагато номерів викликало велике захоплення у глядачів. Не було викликів «на біс». Не лунали довго оплески після виконання бодай одного з творів.
Після завершення концерту Володимир Григорович дякував учасникам за виконану ними працю і готовий був обняти їх усіх. Але особливу подяку виголосив своєму заступнику Тетяні Кравченко. Прізвище начальника обласного управління культури ніде не звучало на концерті. Напередодні звіту там відбулася зміна його керівництва. Може, це й позначилося певною мірою на якості концерту. Мій сусіда, приміром, зауважив: «Не виконали жодного духовного твору!». Хоча у своєму вступному слові В. Яцуба підкреслив: ми привезли до столиці своє друге крило — духовне... Перше — важче, промислово-виробниче, звичайно, не доставити до Києва...
Звіт майстрів мистецтв і художніх колективів під назвою «З Україною в серці» був не єдиним культурно-мистецьким заходом дніпропетровців. Перед і після нього у столиці гастролювали кілька театрів області. Тож Дніпропетровщина провела свої Дні у столиці з 4 по 17 листопада.
