У ролі піонера вітчизняного мюзиклу композиторові Олександру Злотнику довго виступати не судилося. Євгенія Мірошниченко стала на початку ще одного проекту в цьому жанрі, народженому за океаном і дещо несподіваному для українців.
На прес-конференції з нагоди незабарного випуску вистави у світ професор Національної музичної академії, народна артистка СРСР та України, лауреат Державних премій розповідала про постановку мюзиклу «Бременські музиканти» силами Малого оперного театру. Це дітище Євгенії Семенівни створено з ініціативи міжнародного благодійного фонду її імені. Артисти — випускники та студенти Державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, Національної музакадемії, а також творчі одиниці столичних театрів.
Канва музична та сюжетна — та сама, котру всі ми знаємо з дитинства (музика Г. Гладкова, слова Ю. Ентіна, В. Ліванова). Тільки якщо в мультику ледь не з усіма партіями впорався один Олег Анофрієв, то в українському варіанті задіяно велику виконавську команду. Й постановницьку також. Продюсування, сценічна версія, режисура та сценографія — Руслан Камінський, хореографія, пластика, акробатика — Олена Коляденко, Костянтин Томільченко, хормейстер — Анжела Масленникова. У створенні костюмів взяла участь відомий дизайнер Діана Дорожкіна.
Євгенія Семенівна чимало говорила про нереалізованість молодих оперних сил та, як наслідок, від’їзд їх на роботу за кордон. До речі, Євгенія Мірошниченко не раз порушувала питання про так звану Малу оперу, зокрема про приміщення для неї. Однак, сумно зазначила знаменита артистка, ані в Президента України, ані у прем’єра, ані у Верховної Ради до цього поки що руки не доходять. А тим часом у російській столиці аж дев’ять оперних театрів...
Так чи інакше, але безпритульність Малого оперного театру не завадила першій його сценічній роботі. Ось тільки первинність проекту викликає сумніви. Особливо, якщо наголошуємо на становленні жанру. «Бременські музиканти» — річ надто відома, щоб стати відкриттям (ну, хіба що для зовсім малих дітей), а тим паче — відкриттям для українського національного мюзиклу. До того ж, цей твір час від часу реанімують різні сцени столиці: нині він іде в Національному драмтеатрі імені І. Франка та ще й — в українському перекладі. У Малій опері лише згодом збираються провести тендер на кращий український текст «Бременських...».
Час рімейків привчив не сподіватися особливо на продюсування музичного та літературного матеріалу від молодих професіоналів.
Хоча талантів у нас і нині не бракує — як не бракувало ніколи.
Однак для того, щоб зробити ім’я, треба багато відчайдушних рухів, грошових та часових витрат. Тому і йдуть перевіреним шляхом, за тим, що «на слуху», у ту саму ріку. Ну, а наскільки трепетно до хрестоматійного матеріалу поставилася доволі потужна постановницька група «Бременських музикантів», ми зможемо дізнатись 6 грудня у Великій залі Національної музичної академії.
