Слони в посудній крамниці

Два тижні тому наша газета назвала антиринковою дурницею рішення Кабміну про обов’язкову реєстрацію контрактів на експорт нафтопродуктів у Міністерстві економіки і з питань європейської інтеграції. Через що до середини листопада прогнозувала зростання роздрібних цін на пальне на внутрішньому ринку. І що? Минулої неділі на столичних заправках ціна на бензин зросла в середньому на шість з половиною копійок. Дрібниця? Але, повірте, дуже неприємна для всіх нас, а не тільки для власників автомобілів. Ціновий мультиефект у бік зростання — насамперед на харчові продукти на продуктових ринках, з яких годується основна маса наших співвітчизників — не змусить себе довго чекати.

Щоправда, на початку минулого тижня Міністр палива і енергетики Сергій Єрмілов повідомив, що на найближчому засіданні Кабмін цю кляту реєстрацію скасує. Що цього не відбулося тільки через відсутність прем’єра, який поїхав у закордонне відрядження.

Тільки не треба ілюзій. На кшталт того, що керманичі від економіки схаменулися і вирішили відректися від ручного управління, як антиринкового. Аж ніяк. Реєстрацію контрактів на експорт самої нафти Кабмін вирішив зберегти. І взагалі — цей інструмент впливу на вітчизняних експортерів такий універсальний і привабливий, що відмовитися від нього бюрократія ну просто не в змозі.

Офіційно при цьому висувається, як кажуть шахтарі, забійний аргумент: потрібно, мовляв, удосконалювати державний контроль і облік за обсягами вивезення стратегічних товарів за межі митної зони України. Без чого, мовляв, неможливо аналізувати, прогнозувати й облаштовувати рідну неньку у світовій економічній системі. Не нагадуватимемо, до чого свого часу призвели тотальний облік і контроль за суб’єктами економічної діяльності, встановлені на теренах колишнього СРСР. Даруйте, однак, а сама митниця чим займається? Чи її звітність не викликає довіри?

Ще на одну, висловлену раніше нашою газетою, негативну оцінку дій вищих ешелонів вітчизняної бюрократії вона начебто відреагувала. Йдеться про приватизацію ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського».

Нагадаємо. Спочатку додаткові умови конкурсу на придбання 98,81 відсотка акцій цього підприємства, розроблені ФДМ, вигідно відрізнялися від усіх попередніх продажів таких значущих для економіки країни об’єктів. Практично вони відповідали класичним критеріям приватизації, прийнятим, наприклад, у тій самій Європі. Від потенційного покупця було потрібно: по-перше, збереження робочих місць; по-друге, оздоровлення фінансів та економіки; по-третє, інвестиційні гарантії технічного переозброєння комбінату на інноваційній основі в досить короткий термін.

І що ж? У перших числах листопада ФДМ оголосив про скасування цих додаткових умов. На догоду, як оцінила наша газета в попередньому огляді «Баланс тижня», вузькому колу суворо обмежених осіб. Тих, хто раніше керував держпакетом акцій і загнав металургів «Дзержинки» до більш ніж мільярдної боргової ями.

І знову розворот на 180 градусів: 12 листопада Фонд держмайна наказом № 2022 відновив додаткові умови конкурсу! Так і хочеться написати, як за старих часів: «відреагувавши на критику в пресі». Отож перед комбінатом, бодай теоретично, знову відкривається можливість техніко-економічного відродження.

Головний приватизатор України пан Чечетов подію прокоментував більш ніж лаконічно: «Це зроблено на благо підприємства!», тим самим побічно підтвердивши думку нашої газети, у чиїх саме інтересах був попередній вибрик очолюваного їм високоповажного відомства. В кого там, як кажуть у народі, сім п’ятниць на тиждень?

І з цим треба змиритися. Підраховано, що Україна — у зв’язку з денонсуванням договорів про вільну торгівлю країнами-кандидатами на вступ до ЄС — щорічно втрачатиме 650—750 мільйонів доларів США. Тож минулого тижня представник Єврокомісії Кристофер Паттен, перебуваючи в Києві, однозначно заявив, що нашому брату жодні компенсації з цього приводу з боку ЄС не світять.

Втрата, як для нашої країни, погодьтеся, вельми відчутна. Перекрити її не буде чим. І в Кабміні це чудово розуміють. Не випадково відразу після висловлення Кристофера Паттена прем’єр Віктор Янукович поновив тему перегляду Верховною Радою рівня мінімальної заробітної плати у бік зменшення до 205 гривень. А це вже боляче вдарить по сподіваннях кращого — у сенсі зростання заробітної плати — всіх багатостраждальних українців. І насамперед бюджетників. Тих самих лікарів, учителів, працівників культури, правоохоронних органів, військових.

А з іншої боку. Чому, власне, компенсації повинні були нам світити? Тільки тому, що цього і з тих же причин вимагає для себе Росія? Але, як казав великий європейський філософ Гегель, німець за походженням, бійтеся чорта й аналогій. Ось і новоспечений член ЄС, наш стратегічний партнер і євроадвокат Річ Посполита слідом за К. Паттеном не забарилася дати нам стусана. Заявивши минулого тижня, що коли до 6 грудня ц. р. Україна не наповнить каспійською нафтою горезвісну трубу «Одеса—Броди», про проект її продовження до Плоцька і Гданська територією Польщі можна буде забути назавжди. Що це, як не ультиматум? Адже виконати подібну вимогу неможливо ні економічно, ні технічно...