У Києві з’явилися афіші столичного театру імені Франка — звичні афіші з дещо незвичним написом: «Три під п’ятдесят!»

Пояснення просте: режисер Ігор Афанасьєв святкує своє п’ятдесятиліття одразу трьома прем’єрами. Все це почалося ще вчора прем’єрою гоголівського «Ревізора». Завтра вдень — «Варшавська мелодія»—2 з Адою Роговцевою та Олесею Власовою, а в понеділок — «Школа Дон Жуанів», фантастичний водевіль, написаний ювіляром і ним же поставлений.

Власне, день народження у нього 17 листопада, але зробити з одного дня три — в цьому весь Афанасьєв. Так у нього завжди. І річ тут не в театральному марнославстві, а в тім, що він змолоду й дотепер живе кількома життями — день за три! У Київському театральному інституті вчився на акторському й режисерському факультетах одночасно, та й потім: був актором, режисером, писав пісні, п’єси, романи. В Америці став тележурналістом і телепродюсером. Отже, завжди — щонайменше дві професії, дві культури, дві країни.

Це не могло не наводити на думку про певну поверховість особистості. Мовляв, ну, справді, він — людина-феєрверк, але наскільки це може бути глибоко й серйозно? Час показав — наскільки. Коли влітку 2001 року в Києві з’явився роман Афанасьєва «Phantom@Love. com» — про те, як онук автора у 2060 році повертається в Україну з Америки, яку окупували азіати, — читачі просто посміялися. Вони перестали сміятися 11 вересня того самого року, коли реальні події надто вже перегукувалися з деякими сторінками роману Афанасьєва.

З «Ревізором» — випадок так само особливий. У вищезгаданому романі герой рятується від погибелі тим, що, повернувшись з Америки, ставить в одному з київських театрів саме «Ревізора»!

У романі та вистава дуже детально описана.

Звісно, в романі можна написати все, що завгодно.

Але ось минуло три роки — і Афанасьєв, повернувшись з Америки, справді ставить «Ревізора» в Києві.

Йому є з ким робити цю виставу: за своє життя Ігор Афанасьєв зібрав довкола себе велику компанію талановитих людей. Це цілий полк, завжди готовий на добру мистецьку авантюру. Чимала частина цього Ігоревого полку — в театрі імені Франка, де Афанасьєв працював у 80-х роках (згадаймо хоча б його тодішню «Конотопську відьму»). Саме з ними поставлено нині «Ревізора».

Те, що вдалося побачити перед прем’єрою, здається цікавим і яскравим. І — в міру авантюрним, як завжди у нього. І в міру толково та осмислено — як і личить п’ятдесятилітньому джентльменові.