Погрожують у камері? Вимагайте ізоляції

Нова норма: Верховна Рада ухвалила Кримінально-виконавчий кодекс України (далі — КВК), який діятиме замість чинного нині Виправно-трудового кодексу.

Це ознаЧаЄ, що по-новому законодавчо регламентовано статус засуджених, у тому числі їх основні права та обов’язки. У КВК закріплено правило, відповідно до якого засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами і встановлених вироком суду.

Згідно зі ст. 8 КВК, засуджені мають право, зокрема:

— на отримання інформації про свої права і обов’язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

— на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;

— звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Охорона здоров’я засуджених забезпечується системою медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені з розладом психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.

Крім того, вони мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій, відповідно до законів України.

КВК також гарантує засудженим право на правову допомогу.

Окремо КВК (ст. 10) регламентує право засуджених на особисту безпеку. Суть цього права полягає в тому, що у разі виникнення небезпеки життю і здоров’ю засуджених, які відбувають покарання у вигляді арешту, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов’язана вжити невідкладних заходів для забезпечення особистої безпеки засудженого. Такі заходи можуть полягати у переведенні засудженого в безпечне місце, вирішенні питання про місце подальшого відбування ним покарання, у тому числі переведення в іншу установу виконання покарань, ізольованому утриманні засудженого тощо.

Натомість самих засуджених КВК (ст. 9), зокрема, зобов’язує:

— виконувати встановлені законодавством обов’язки громадян України, неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;

— виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;

— ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;

— з’являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

За невиконання засудженими своїх обов’язків і законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань передбачено встановлену законом відповідальність.

ЗвертаЄмо увагу, що КВК дещо по-новому визначив види органів та установ виконання покарань. За цим законом органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція. Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

Виправні колонії, у свою чергу, поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами утримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами утримання.

У певних межах виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

ДлЯ довІдки: цей закон ухвалено парламентом 11 липня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його текстом можна ознайомитися у «Голосі України» за 29 серпня ц. р.