Денне засідання 11 листопада
В Україні щороку роблять 6 тисяч операцій на серці за потреби 35 тисяч. Тобто 29 тисяч осіб помирають, не дочекавшись порятунку від хірурга. 20 тисяч наших співвітчизників потребують хірургічного втручання задля попередження і лікування інсульту, а дожидаються його лише 2 тисячі. Ці приклади — чи не найпереконливіша ілюстрація до теми запобігання смертності та інвалідності населення внаслідок серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, яку розглянули парламентарії під час чергового дня уряду у ВР.
Основному доповідачеві від уряду — Міністру охорони здоров’я Андрію Підаєву — доповідати було непросто. Серед депутатів чимало медиків за фахом, ще більше — пацієнтів лікарень, які про нинішній стан медицини знають не з чуток. Високоякісні ліки та медикаменти більшості хворих недоступні, — нагадував міністрові і колегам депутат із Кіровоградщини В. Пузаков. — Один флакон тромболітика для хворого з гострим інфарктом міокарда коштує 1,5 —5 тисяч гривень. Операція на серці і судинах — 10—13 тисяч гривень.
Вкрай звужено можливості для вчасного виявлення симптомів серцевих хвороб через брак електрокардіографів, ультразвукових сканерів та іншої медтехніки. За словами депутата з Криму З. Катушевої, комп’ютерний томограф, що обслуговує кримчан, тридцятилітньої давності, а так званий метод ядерного резонансу на півострові немає можливості застосовувати й досі. Немає в тому регіоні — всеукраїнській здравниці(!) — навіть спеціалізованого хірургічного відділення серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань.
З профілактикою серцево-судинних болячок ситуація не з веселіших, бо всі ми на собі пересвідчилися, як за нинішніх клятих часів дотримуватися раціонального харчування, збалансованої дієти, позбутися надмірної ваги, уникати стресів, нервових розладів.
Парламентарії пропонували найрізноманітніші «рецепти» оздоровлення цієї галузі — прискорити розгляд законопроектів про права пацієнтів, про запровадження страхової медицини, закласти окремий рядок у держбюджеті для дитячого кардіологічного центру, не допустити «прихватизації» профільних санаторно-курортних закладів, як це сталося в Одесі, тощо. Пристали навіть на пропозицію створити спеціальну слідчу комісію для вивчення ганебних фактів у медичних закладах, наведених, зокрема, народним депутатом Л. Черновецьким.
Але всі розуміють: без належного фінансування галузі нічого не вийде. У наданій урядом довідці зазначено, що 85 відсотків виділених на фінансування галузі коштів припадає на оплату праці працівників (що то у лікаря за платня, хворі знають, інакше не клали б до кишені білого халата білого конверта). А що залишається на решту потреб — запитання риторичне.
Ліпше уряд написав би у тій довідці, де взяти ті справді рятівні для людини кошти, адже лікарняні установи готові хоч сьогодні подвоїти кількість операцій на серці.
Певну відповідь на ці запитання парламентарії шукали під час розгляду здавалося б геть далекої від охорони здоров’я теми дня уряду — про створення міжнародного консорціуму з управління і розвитку газотранспортної системи України. Економіст за фахом «бютівець» Михайло Павловський і в запитаннях, і у виступі з трибуни намагався привернути увагу колег на можливу втрату українським бюджетом внаслідок створення консорціуму майже 200 мільярдів гривень. І це без урахування того, що під «трубою» залишиться ще й 100 тисяч гектарів нашої земельки. На додачу «нашоукраїнець» О. Гудима нагадав, що свого часу заступник Міністра фінансів України пан Баулін поплатився посадою саме за цифри, які свідчили про збитковість проекту для української економіки.
Про цей проект останнім часом сказано так багато, що народним обранцям видалися зайвими нагадування Міністра палива і енергетики Сергія Єрмилова про історію домовленостей на рівні президентів Росії й України та керівників урядів цих держав. Пропозиції виконавчої влади, зокрема про залучення до консорціуму третьої сторони після завершення передінвестиційної фази на основі домовленостей між Києвом і Москвою, парламентарії сприйняли без особливого ентузіазму. Вони не раз допитувалися урядовців про гарантії того, що участь у консорціумі візьмуть Франція, Італія, Німеччина, і ніяк не могли зрозуміти, чому до проекту не залучити газодобувні держави Туркменистан чи Казахстан. Як так само не могли збагнути, чому Росія не вносить до «скарбнички» консорціуму частини власної газотранспортної системи або низки газодобувних підприємств...
Ще радикальнішу позицію займають депутати з опозиційних фракцій, які вбачають за цим усім чергові спроби російської експансії в нашу економіку, наголошують на тому, що документи про створення консорціуму суперечать законодавству і Конституції України. Тому член профільного з цих питань парламентського комітету Олександр Гудима — автор законопроекту про заборону передачі нашої ГТС у концесію, висловив таку думку з приводу цієї проблеми: «Не менш мудре рішення, яке може сьогодні прийняти уряд, це не приймати жодних рішень». Депутат запропонував не приймати жодних рішень щодо консорціуму до обрання нового Президента України, «який разом з урядом народної довіри отримає легітимне право приймати стратегічні рішення стосовно нашої ГТС».
А загалом профільний парламентський комітет пропонує взяти інформацію уряду про консорціум до відома і залишити остаточний вибір моделі формування консорціуму за народними депутатами.
До кінця тижня парламентарії працюватимуть у комітетах.
