Ранкове і денне засідання 11 листопада
Численні прогнози і попередження деяких ЗМІ про зрив домовленостей керівників парламентських груп і фракцій і можливе блокування опозицією роботи Верховної Ради цього разу не спроектувалися на сесійне засідання. Парламентарії провели день уряду, на якому розглянули одразу три злободенні питання: про охорону історико-культурної спадщини в Україні, про заходи уряду щодо попередження інвалідності і ситуацію зі створення міжнародного консорціуму у газотранспортній системі. З огляду на подальшу перспективу, Голова Верховної Ради Володимир Литвин повідомив, що за домовленостями керівників депутатських груп і фракцій наступного понеділка традиційне засідання погоджувальної ради відбудеться у так званому звуженому складі. Він пояснив це тим, що розклад питань залишається старий, а потрібно лише зняти гострі конфліктні питання, на яких наполягає опозиція.
Ранішнє засідання вилилося у гарячу розмову про стан охорони нашої історико-культурної спадщини. Забігаючи наперед, зауважу, що дрівець “у це багаттячко” підкинув сам уряд, який з’явився на засідання без перших осіб, зокрема навіть без Міністра культури і мистецтв Юрія Богуцького, який виявився у відрядженні. Його заміщав перший заступник Леонід Новохатько, який даремно намагався переконати депутатів у безпричинності їхніх хвилювань. Перший заступник міністра назвав низку, здавалося б, солідних цифр, що характеризують величезний обсяг роботи у галузі збереження, як було сказано, одиниць культурної спадщини, перелічив комплексні програми, спрямовані на поліпшення ситуації.
Але все це, як з’ясувалося, можна було перекреслити одним реченням: коштів на ці речі бракує. Скажімо, за словами представника відомства, питання фінансування комплексної програми паспортизації об’єктів культурної спадщини не вирішене і досі. 200 об’єктів архітектури загальнонаціонального значення руйнуються на очах, а грошей на їх реставрацію катма. Особлива тема розмови — збереження і повернення з-за кордону об’єктів культурної і історичної спадщини українського народу. Голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Олександр Федорук назвав, здавалося б, чимало успішних “операцій” цієї служби. Це і збереження архівів військових частин, які хотіли вивезти з України, і повернення спадщини Довженка, Сержа Лифаря, Віктора Некрасова, родини Кричевських та низки інших. Не менш важливо, як виходить зі слів О. Федорука, і те, що ми знаємо, що розшукувати за кордоном і повертати. Принаймні його служба видала каталог втрачених культурних цінностей. А з другого боку, де наш контроль за тим, що вивозиться: є екологічна служба контролю, санітарна, а ось культурні цінності на наших почасти прозорих кордонах можна хіба що “відфільтрувати” на восьми пропускних пунктах. Парламентарії звертали увагу, що повернення, скажімо, чотирьох фрагментів фресок Михайлівського Золотоверхого собору — це крапля в морі. І могли назвати десятки і сотні культурних надбань українського народу, котрими тішаться у багатьох країнах світу чужі нам люди. У відповідь урядовці посилалися на низку законопроектів, підготовлених до розгляду парламентом, що мають, зокрема, стимулювати ввезення культурних цінностей до України, посилити відповідальність за так звані антикварні злочини.
Головний доповідач від профільного парламентського комітету з питань культури Микола Жулинський, до речі, колишній віце-прем’єр з гуманітарних питань, назвав ситуацію із збереженням історико-культурної спадщини в Україні загрозливою. Для прикладу навів історію із святим для кожного українця містом Трахтемирів, з тим, що коїться з “легенями Києва” — заповідником Конча-Заспа, та й навіть Лаврою, де, за його словами, триває захоплення об’єктів “нерідною” нам церковною общиною. Махінації довкола землі об’єктів культурної спадщини, хаос і свавілля місцевої влади, “прихватизація” об’єктів історико-культурної спадщини — це те, що, за словами доповідача, побачив профільний парламентський комітет під час кількох виїзних засідань. Не менше прикладів знущального ставлення до святинь українського народу на місцях назвали і депутати, які взяли участь в обговоренні. Їхнє ставлення до цієї теми можна висловити словами депутата В. Лещенка, який нагадав, що колись міністром культури був у нас Безклубенко, за якого зводили клуби навіть у найнеперспективніших селах, а тепер у нас Новохатьки — і замість клубів “нічники”.
