Пенсіонер із Донецька збирається підкорити Південний полюс і шукає напарника
В екстремальних подорожах Леонід Микула — не новачок. За плечима — багатоденні переходи Україною та Європою, Сибіром і Далеким Сходом, сушею і водою, рівнинами і горами — всього 38 тисяч кілометрів. У всіх своїх подорожах донеччанин дотримується головного принципу — пересуватися вперед лише на своїх двох або на засобах, які працюють від мускульної тяги (велосипед, весельний човен). А для подорожі до Грінвічського меридіану влітку 2000 року мандрівник обрав... ходулі. Чим неабияк дивував, наприклад, прикордонників або полісменів на вулицях європейських міст.
Цього разу маршрут нашого земляка пролягає точно на південь. Але не в теплі краї, а до найпівденнішої точки планети — до полюса. Присвятити свій похід Микула вирішив пам’яті англійського мандрівника Роберта Скотта, перша експедиція якого досліджувала материк сто років тому. «У кожного мандрівника є свій полюс, — говорить Леонід Митрофанович, — і такий полюс буде і в мене».
Унікальним всюдиходом має стати велоковчег: він іде вперед і по землі, і по воді, і по снігу, і по льоду. Водночас ковчег є місцем ночівлі: влаштований він так, що зберігає тепло. У складній експедиції надійний прихисток — це половина успіху, а в антарктичній подорожі — всі 70 відсотків. Своєму дітищу Микула дав лагідну назву «Пінгвін-999». Адже абориген Антарктики так само чудово пристосований до суворих кліматичних умов. Навіть фарбування велоковчега: згори — чорний, знизу — білий — нагадує пір’я птаха. До речі, таке фарбування теж не випадкове: допомагає акумулювати сонячне проміння і не віддавати тепло.
Багаторічний досвід навчив, що конструкція засобу пересування має бути максимально проста, без «наворотів», каже Леонід Микула. Тож уявіть собі тандем, у якому велосипедисти розташовані не один за одним, а пліч-о-пліч. Колеса у такому веломобілі легко замінюються на металеві полоззя для пересування по снігу і льоду. Для використання енергії вітру є парус. Спеціальні крильчатки, поставлені на передні колеса, дають змогу пересуватися по воді. Ось який універсальний це «Пінгвін-999»!
Велоковчег розрахований на двох «пасажирів», чи то пак, водіїв. То хто він, другий?
— Нині я в пошуках напарника, — зізнається мій співрозмовник. — Які вимоги у мене до цієї людини? По-перше, він має бути мого віку і моєї комплекції. Мені 61 рік, і я б хотів, щоб разом нам було щонайменше 120. По-друге, мати досвід одиночних мандрівок, і на велосипеді також. Зрештою, і це найголовніше, напарник повинен бути одержимий ідеєю, якою я сам заразився. І бути готовим у полярних умовах іти на 100-відсотковий ризик. Тому що трапитися може будь-що.
— Остання експедиція Роберта Скотта закінчилася трагічно: мандрівник дійшов до Південного полюса, але на зворотному шляху загинув. Вас не лякає ризик? — запитую Микулу.
— Я до нього готовий, хоча роблю все, щоб такого ризику уникнути. Довелося зустрічати твердження, нібито причина невдачі експедиції Скотта — великий середній вік групи: англійському мандрівникові на той час виповнилося сорок чотири. Однак знайдені після його загибелі документи свідчать, що першими не витримали саме молодші члени групи. Я хочу довести, що в екстремальних умовах вік людини не має вирішального значення.
За словами донеччанина, власне, подорож до полюса триватиме 20—25 діб. За цей час Леонід Микула з напарником подолають 1600 кілометрів. Стартувати мандрівник планує з англійської антарктичної станції Халлі — звідси ще ніхто не досягав полюса. Тож поки донецький пенсіонер шукає спонсорів, які б допомогли із виготовленням велоковчега: нині є лише діюча модель, виготовлена в масштабі 1:10. Корпус буде виготовлено із склопластику — із такого матеріалу роблять сидіння у трамваях. Склопластик не звичайний, а гофрований: повітряний прошарок добре утримує тепло. Оригінал Микула сподівається випробувати в зимових умовах спочатку в Донбасі, а потім і на Півночі, в Комі. «Хоча ідеально було б у Гренландії», — уточнює мандрівник.
Вантаж, що його братиме з собою мандрівник, включає сало, сухарі, крупи — всього 30 кілограмів. Втішає, що в Антарктиді найбільші в світі запаси прісної води, тож цей вантаж брати не доведеться. «Беру лише сухі продукти, ось тільки шкода, що сала сухого не буває», — сміється мій співрозмовник. Таганок економної конструкції дозволяє готувати на двох рівнях і не випускає дорогоцінне тепло в різні боки. Як паливо, використовуватиметься сухий спирт. І це один із уроків Скотта: члени англійської експедиції брали з собою гас, 70 відсотків якого в полярних умовах випарувалося.
На моє здивування, майбутній підкорювач полюса аніскільки не хвилюється про візи та як потрапити на льодовий континент. З’ясовується, підприємливі турфірми із Аргентини давно налагодили повітряне сполучення із Антарктидою. Ну, а що означає число 999 в назві транспортного засобу? Ні, це не перевернуті ті шістки, яких так лякаються забобонні люди. Дев’ятка —улюблена цифра Леоніда Митрофановича, а в нумерології вона «покровительствує» мандрівникам. Друга «дев’ятка» напарника, а третя — «належатиме» Роберту Скотту. Подвиг якого продовжує надихати сміливців.
