У Києві, на першому поверсі Історичного музею, триває виставка художника Сергія Пояркова.
Сергій починав у Києві як «бродячий» газетний карикатурист, згодом здобув головний приз на міжнародному конкурсі «Ілюстратори майбутнього» у США, став добре відомий у світі. Його буквально забомбардували замовленнями. Нині він такий забезпечений, що перестав працювати на замовлення і робить лише те, що хоче. Дивовижно навіть не те, що Поярков не забуває виставляти свої твори на батьківщині — а те, що він в Америках-Європах не забув, що у нас відбувається (чого не знають або знати не хочуть наші співвітчизники, зайняті лише самі собою). Головна наша біда, вважає Поярков, у тім, що багатьох душить жаба заздрості. В інтерв’ю київському часопису «Книжник-revіew» (з чиєї обкладинки й узято вміщений тут знімок) Поярков сказав:
— Хочете почути, яка «наволоч» ці успішні українські письменники? Спитайте у неуспішних членів Спілки. Хочете почути, яка «наволоч» Тая Повалій? Вам про це мальовничо розкажуть ті, чиїх імен ніхто ніде ніколи не чув. Вам скажуть, що Іван Малкович — ще той жучара! Можливо. Але я на Бесарабці поставив би йому пам’ятник поруч із Шлолом-Алейхемом. Бо Малкович в Україні, котра геть не пристосована для цивілізованого книговидання, створив розкішне видавництво, що регулярно друкує перфектні книжки. Для української культури він зробив більше, аніж усі професійні патріоти разом узяті... На жаль, тих, кого нині не душить жаба, — одиниці!..
Підготував Христофор ГРУША.
