Стартував перший вітчизняний мюзикл бродвейського зразка «Екватор» (незадовго до прем’єри «Голос України» писав про цей арт-проект). Виставу готували дев’ять місяців. Яке народилося дитя? Сучасне.
Поет-пісняр Олександр Вратарьов, композитор Олександр Злотник та режисер-постановник Віктор Шулаков створили мюзикл про долю видатного українця, мандрівника і дослідника Миколу Міклухо-Маклая. Сюжет такий: мріяв-мріяв і врешті поплив Маклай до невідомих берегів, відкрив для себе Нову Гвінею і зачарував папуасів. Та не тільки їх, а ще й чотирьох гарненьких дівчат. Господиня німецького трактиру Августа (Антоніна Макарчук) готова віддати Маклаєві своє серце, обер-фрейліна російського імператорського двору Олена Павлівна (Христина Конечна) не проти пофліртувати з цим красенем, острів’янка Мірана, дочка місцевого чаклуна (Світлана Лобода) по вуха закохана в прибульця. Та своє справжнє кохання Маклай (Юрій Ковальчук) знаходить у Маргарет Робертсон, дочці прем’єр-міністра Нового Південного Уельсу. Спектакль створено за класичними бродвейськими канонами. Звукова доріжка — більше двох годин, фонограма — студійна, співають — «в живу». У проекті поєднано різні музичні жанри, різні хореографічні стилі — балет, брейк-данс, тут працюють повітряні гімнасти та акробати. Справляють враження й декорації та світло — небо пронизують блискавки, палуба корабля гойдається у штормовому морі, скелястий берег острова тане в тумані — усе як насправді. Одне слово, видовище красиве. І пісні гарні.
Можна обдурити співрозмовника, але себе обдурити важко. Подивившись уривки з мюзиклу на презентації проекту, я була під враженням: сила! Після прем’єри у мені боролися два почуття — не хотілося втрачати приємного відчуття захоплення, але щось таки заважало знову сказати «сила!». Якщо говорити окремо про балет або про вокал чи музику — усе клас. А загалом, здається, ніхто нічого так і не зрозумів. Про що мюзикл? Ага, про «нашого» мандрівника. Так-так, є там одна згадка про «козацьку кров». Ні, спектакль про любов! Кожна з маклаєвих пристрастей у ньому однаково сильна й красива. Хіба це про нашу любов? Але ж це український мюзикл російською мовою створений за ідеєю американця. У такій суміші усього потроху. Бракує визначеності. В «Екваторі» немає ні української душевності, ні російської завзятості. Але якщо спробувати втулити туди ці риси — зіпсується американський примітивізм. Тобто, екск’юзмі, масовість.
