Малокомплектна сільська школа за всіх часів була великим головним болем системи освіти. Тому що з кожною з них пов’язані цілком конкретні й такі, що не підлягають уніфікації, проблеми. Утримувати їх дорого, а знищити — означає погубити село в десяток—сотню дворів.
Покровська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів — особлива навіть серед малокомплектних. Розташована вона географічно на півострові. За адміністративно-територіальним розподілом Кінбурнський півострів — Очаковський район Миколаївської області. До «великої землі» 40 хвилин їзди на катері морем. Сушею — чотири години бездоріжжя через Херсонську область у Миколаївську.
Кінбурн — заповідна зона. Бездоріжжя, до певної межі, змушений захід. Проклади автотрасу — від заповідника сліду не залишиться. А місця тут справді унікальні: немає такого в Європі. Збереглися реліктові ліси, описані Геродотом, і плантації диких орхідей. Є місця гніздування екзотичних пернатих і водяться справжнісінькі, а не казкові вовки. Писати про цей край і хочеться, і боязно. Оспівав колись Костянтин Паустовський приокську Мещеру, тож і життя не стало від прочан-туристів. Стоптали і випалили шашликовими вогнищами землю краси первозданної.
Може, тому і цураються кінбурнці благ цивілізації, що на рівні інстинкту намагаються зберегти споконвічний уклад життя. Органічно вписується в нього навчання і виховання. На два села — Покровське й Покровка — одна школа. Відстань між селами невелика, але дітям пішки ходити небезпечно — вовки. Як на гріх, у вересні зламалися і шкільний автобус, і приватна машина, що поробиш — бездоріжжя. Діти з далекого села в школу не ходили. Це, можна сказати, перша особливість Покровської малокомплектної школи — географічна.
Є і друга — демографічна. У школі 25 учнів, чотири першокласники й один випускник. Підростають ще два малюки — майбутні школярі. І демографічний вибух не очікується. У Покровці, приміром, живуть 208 осіб, із них 120 пенсіонери віком понад 70 років. Виробництва як такого тут немає. У лісгоспі заробітна плата маленька, навряд чи кого привабить, рибоколгосп розпався.
Щоправда, є море, ліс. Може, вважає директор школи Олександр Кучеренко, колись санаторну школу відкриють. Приміщення дозволяють. Тут три будівлі: класні кабінети, кімнати відпочинку для малят, їдальня. Опалення грубне і надійне. Все відремонтовано, побілено, пофарбовано. Допомагає Миколаївський глиноземний завод. І не лише матеріально, один час інформатику в школі вів кандидат фізико-математичних наук, заступник директора глиноземного пан Циммерман. А цього року музику викладає випускник Одеської консерваторії. Отже, кадрами школу забезпечено. Усього шість учителів, кожний читає по кілька предметів, явище звичайне для малокомплектної школи. Є комп’ютери — дев’ять штук системи «Пошук», зовсім застарілі. Але чотири роки тому співробітничали з московською міжнародною кіношколою й одержали в подарунок сучасніший комп’ютер. Навчати основам інформатики і комп’ютерної техніки можна.
Загалом нетипова за географією, демографічно для України Покровська загальноосвітня типова. А от відомчі виверти часом заганяють у глухий кут. У Покровській школі всі початкові класи укомплектовані, як один, у відповідності з сіткою, котру щорічно здають в управління освіти. Уявіть собі на хвилинку урок математики одночасно в першому, другому, третьому і четвертому класах. Учителька каже: «Нас учили, як навчати одночасно два класи, але як — чотири, не знаю». Виходячи з місцевих умов, один за сіткою класів поділили на два за часом: з восьми ранку до одинадцяти — перші, другі, з одинадцяти — треті, четверті. А от випускник цього року один. Для нього — індивідуальна форма навчання, вісім годин на тиждень. У школу приїжджає на своєму мотоциклі в понеділок і вівторок.
Колись було інакше. У малокомплектних школах не було нормативу — п’ять осіб у класі, тому навіть одну дитину вчили так само, як і 30, тобто всім передбаченим планом предметам. А на вісім годин не розженешся: лише математика, фізика, хімія, історія, література.
Система освіти, розмахнувшись, працює на усереднену модель. До того ж проголошуються як основні принципи демократизації і гуманізації навчання. Слова ріжуть слух дзвінкими приголосними і звучать загально. Справжня демократизація зовсім не в тому, щоб окремо узята Покровська загальноосвітня малокомплектна школа пристосовувалася під зручну для системи модель. Потрібно, щоб система працювала на її, Покровську, особливу за географічними і демографічними обставинами школу. Ось тоді це буде гуманізація процесу навчання не за кон’юнктурними гаслами, а по суті.
Миколаївська область.
