Депутатська фракція КПУ ще весною висловлювала занепокоєння станом справ на продовольчому ринку країни, котрий заведено злочинними реформами в безвихідь. Але на наші заяви і вимоги до Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України про потребу вжити невідкладних і конкретних заходів з недопущення голоду не звертали уваги, нас навіть звинувачували в породженні ажіотажу та упередженості. Натомість у відповідь звучали урочисті запевнення чиновників високого рангу, що ціни на зерно, муку, хліб, хлібобулочні вироби, крупи, цукор, м’ясо, молоко під контролем і не перейдуть установлених урядом меж.
А насправді з’ясувалося, що крім гучних реляцій та імітації активних адміністративних дій, уряд з квітня цього року нічого конкретного з недопущення голоду в країні не зробив. Пустою виявилася й постанова Верховної Ради за звітами уряду з цих питань.
Уряд спромігся використати лише десяту частину навіть тих мізерних коштів, які виділено Верховною Радою з резервного фонду на заготівлю продовольства в державні ресурси.
Злочинне нехтування ситуації, постійний обман і дезінформація населення, байдужість і некомпетентність урядовців, банальний пошук винуватця, оптимістичні заяви міністра економіки і європейської інтеграції, що «Захід нам допоможе», тільки-но виконаємо всі його вимоги і вступимо до СОТ, призвели до того, що Україна остаточно втрачає продовольчу і національну незалежність.
Зерна в країні немає, хліб подорожчав (уже вкотре) в усіх регіонах від 20 до 50 відсотків, і один буханець чорного коштує тепер три гривні. Ціни підвищують і на всі інші продовольчі товари, а також на вугілля, вартість тонни якого в сільській місцевості вже перейшла 400-гривневу межу, і на комунальні послуги.
Вершиною зухвальства на цьому тлі стало намагання владних кіл присудити Державну премію України в галузі науки і техніки 2003 року колективу так званих вершителів аграрної політики за «науково-методологічне і нормативно-правове забезпечення реформування земельних відносин та аграрного сектору України». І лише активний супротив комуністів та мешканців міст і сіл не допустили цього святотатства.
Депутатська фракція комуністів, виражаючи інтереси і накази своїх виборців, вимагає від Верховної Ради, Президента і уряду України рішучих і виважених дій.
Перше. Негайно заслухати в першій половині листопада у присутності Президента звіт уряду про виконання заходів із стабілізації цін на продовольчому ринку та забезпечення доступності населенню товарів першої необхідності (передусім хліба, вугілля, електроенергії і комунальних послуг).
Друге. Прийняти рішення про зупинення в аграрному секторі економіки антинародних реформ, скасувати антиконституційний Указ Президента від 3 грудня 1999 року та введений злочинним шляхом Земельний кодекс.
Прийняти державну програму врятування та відродження сільськогосподарського виробництва і українського села.
Прийняти закон про подолання диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.
Третє. Законодавчо заборонити підвищення цін на хліб і хлібопродукти, борошно, крупи, молоко, м’ясо, штучне і примусове банкрутство сільськогосподарських підприємств і вилучення їх майна.
Запровадити надання щомісячних адресних грошових виплат для придбання хліба малозабезпеченим категоріям населення, передбачивши для цього в Державному бюджеті на 2004 рік не менш як два мільярди грн.
Четверте. Запровадити, починаючи з 2004 року, державне замовлення на сільськогосподарську продукцію на рівні 50 відсотків її річного виробництва (зерно, м’ясо, молоко, яйця, цукор, насіння соняшнику), передбачивши відповідні бюджетні кошти.
У цій надзвичайно складній кризовій ситуації ми, народні депутати-комуністи, рішуче вимагаємо від Верховної Ради, Президента й уряду зробити все можливе, щоб не допустити в Україні голоду, захистити продовольчу безпеку, зберегти український народ і Українську державу.
Петро СИМОНЕНКО,керівник фракції.