Понад півсотні ветеранів із Донецької області —учасників визволення Києва — відвідали столицю України. Поїздку організувала обласна рада в рамках проекту «60 років потому. Місцями бойової слави».
У Маріїнському парку ветерани поклали вінки і квіти на могилу генерала Ватутіна. У Парку Вічної Слави хвилиною мовчання вшанували пам’ять Невідомого Солдата. Тут гостям з Донбасу вручили почесні знаки, засновані до 60-річчя визволення Києва.
Серед ветеранів панував такий піднесений настрій, що заступник начальника Генштабу Збройних Сил генерал-лейтенант Олександр Фоменко жартома вигукнув: «Хлопці, та вас можна знову призивати!» Разом із екскурсоводом група пройшлася залами Національного музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.
Багато хто із ветеранів побачив столицю через 60 років. Колишні бійці згадували, що в листопаді 43-го Київ зустрів їх руїнами і холодом.
— Мені йшов дев’ятнадцятий рік, — розповіла Олена Голованова із Донецька. — У Києві я була регулювальницею. Як зараз пам’ятаю, стояла на перетині бульвару Шевченка і вулиці Керосинної. Було холодно, розруха, постійний дощ. Коли ми поверталися на квартиру, ніде навіть було висушити черевики, вранці їх знову взували і йшли.
Микола Ткаченко із Харцизька воював у пішій розвідці, яка переправлялася до Києва першою. Дніпро перепливали вночі, не на човні, а на плоту. У Парку Вічної Слави ветеран відшукав могили однополчан, які загинули в ті дні.
— У день визволення був дощ, — згадує Дмитро Карпець із Донецька. — Однак тільки, но ворога вигнали, небо проясніло. Пам’ятаю, коли форсували Дніпро, загинула майже сотня людей. Командир наказав поховати їх. Але медична сестра попросила ще раз оглянути тіла. З’ясувалося, що троє ще дихали. Їх терміново відправили до шпиталю. Москва тоді видала наказ оголосити всіх загиблих Героями Радянського Союзу. Один із тих, хто тоді залишився в живих, — мій друг Володимир Іванович Горохов. Багато років потому він таки отримав звання Героя.
