Як відомо, у травні цього року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів». Поряд з іншими важливими рішеннями було ухвалено запровадження з 1 січня 2004 року змішаної системи оподаткування тютюнових виробів акцизним збором. Ідеться про те, що, крім фіксованого збору у розмірі 5 і 11,5 гривні за 1000 штук сигарет без фільтру та з фільтром відповідно, до державної казни додатково надходитимуть кошти у розмірі 5 відсотків від вартості тютюнових виробів.

У проекті Державного бюджету на 2004 рік, прийнятому Верховною Радою України в першому читанні, передбачено отримати наступного року від запровадження 5-відсоткової ставки 274 млн. гривень. Досвід восьми років роботи в парламентському Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності привів мене до висновку, що крок цей — логічний як з точки зору перспективи наповнення акцизним збором бюджету, так і з огляду на довгострокове прогнозування розвитку тютюнового ринку. Це ні в кого не має викликати сумнівів.

Однак останнім часом у засобах масової інформації з’явилися публікації, які цілеспрямовано розгорнули критику запровадження змішаної системи оподаткування тютюнових виробів. Автори кидають безпідставні докори на адресу народних депутатів України та уряду. А щоб справити більший ефект, наводять бездоказові твердження щодо можливих втрат бюджету, зростання контрабанди дорогих сигарет і здешевлення недорогих, до яких ще й чіпляють ярлик неякісних, що абсолютно не відповідає дійсності.

Розв’язання дискусії навколо запровадження змішаної системи оподаткування тютюнових виробів демонструє, передусім, бажання її ініціаторів відстояти лише свої вузькокорпоративні інтереси, прикриваючись загальними фразами про інтереси держави та галузі.

Тому я змушений дати роз’яснення з цього питання.

На думку більшості аналітиків та експертів, цей ринок останнім часом став одним з найцивілізованіших та розвинутіших у нашій країні. Насамперед слід відзначити важливу роль у становленні сучасного тютюнового ринку приходу в Україну п’яти відомих міжнародних тютюнових компаній, які виробляють сигарети за найсучаснішими технологіями.

Якщо ж подивимось у недалеке минуле, побачимо, що рівень виробництва 1994 року становив 47 млрд. штук сигарет при ємності ринку 75 млрд. Сигарет з фільтром вироблялося лише 9 відсотків від загального обсягу, рівень оподаткування сигарет був надзвичайно високий і коливався в межах 57—77 відсотків від ціни виробника, а ставки акцизного збору, наприклад, протягом 1993 року змінювалися чотири рази. Все це призводило до того, що попит населення задовольнявся переважно за рахунок тіньового обігу, рівень якого в ті роки становив 61 відсоток (нині — лише 3%).

Саме тому група народних депутатів — членів Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, вивчивши світовий досвід оподаткування, доклала зусиль до розробки та впровадження найпростішої специфічної системи акцизу, побудованої на принципі оподаткування від кількості вироблених сигарет. Треба було навести елементарний порядок в обліку виробленої тютюнової продукції!

Прийнятий у лютому 1996 року Закон України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» передусім забезпечив на найближчі три роки стабільність ставок, по-друге, стимулював стрімкий розвиток виробництва та збільшення надходжень акцизного збору до бюджету. Якщо 1995 року до бюджету надходило лише 21,1 млн. гривень від тютюнових виробів, 1996-го — 54,1 млн., то за підсумками 2002 року надійшло 683,7 млн. акцизного збору, а 178,2 млн. відраховано до Пенсійного фонду.

Не можна сказати, що роки стабілізації були для галузі легкими й безхмарними. Лише два з половиною роки діяв без змін прийнятий 1996 року закон, а в серпні 98-го рішенням уряду ставки акцизу було різко підвищено. Депутати — члени Комітету з питань фінансової та банківської діяльності виступили категорично проти і, як довела практика, мали рацію. Контрабанда сигарет з Росії зросла у 1999 році у півтора рази. А бюджетні надходження від акцизного збору у 2000 році зменшилися на 15% проти 1999-го.

Український ринок миттєво відреагував на підвищення цін. Не треба мати глибоких економічних знань, аби зрозуміти, чому середньостатистичний споживач не купує дорогі сигарети. Наведу прості цифри: 73 відсотки українських споживачів віддають перевагу недорогим сигаретам (з фільтром і без), 23 відсотки споживають відомі міжнародні марки і лише 4 відсотки курять міжнародні марки вартістю від 5 гривень. Зараз виходить, що той, хто споживає недорогі сигарети, сплачує близько 50 відсотків податків, закладених у ціну, а споживачі найдорожчих сигарет — лише 20—22 відсотки. Наскільки це справедливо, судити читачам.

Специфічна система, зробивши свою справу, сьогодні себе вичерпала, оскільки ринок тютюнових виробів досить насичений товаром і доходи до бюджету від акцизного збору вже не можуть зростати за рахунок збільшення виробництва. Тому єдино правильним рішенням стало запровадження змішаної системи оподаткування як досконалішої форми. Також і з соціальної точки зору це справедливо, бо дорожчі сигарети споживають заможніші курці.

Немає труднощів і з адмініструванням змішаної системи акцизного збору. 96 відсотків сигарет виробляють п’ять потужних міжнародних тютюнових компаній. Вони як платили справно податки, так і платитимуть, бо на цьому тримається їхній авторитет. Відповідно до прийнятого закону лише виробник декларує роздрібну ціну, і лише виробник сплачує податок з цієї ціни. Тож врешті-решт у здійсненні контролю за такою невеликою кількістю підприємств не виникне проблеми.

І насамкінець. Змішана система успішно діє в більшості країн Європи та в Росії. До речі, завдяки запровадженню саме змішаної системи акцизу, бюджет Російської Федерації отримає нинішнього року у півтора разу   більше надходжень, ніж торік.

Отже, 1 січня наближається, і закон почне діяти.

А практика, як ми знаємо, завжди була критерієм істини.

В’ячеслав СОКЕРЧАК,президент асоціації «Союз оптовиків і виробників алкоголю та тютюну».