Власний парк шкільних автобусів почали формувати в Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині. Школи є тільки в половині з населених пунктів, тому проблема підвезення дітей залишається гострою.
Нині на уроки десять відсотків дітей добираються, хто як вихитрує: пішки, приватним транспортом з односельцями або рейсовим автобусом. Транспорт місцевих автопідприємств зношений, часто виходить із ладу і взагалі не відповідає вимогам перевезення людей.
— Виділено кошти з районного бюджету на придбання одного автобуса, а до 2010 року закупимо ще 12 машин,— каже начальник районного відділу освіти Дмитро Желізник.
У сусідньому Дунаєвецькому районі також самотужки реалізують загальнодержавну програму «Шкільний автобус». Завідувач районного відділу освіти Віктор Прокопчук похвалився, що місцеві господарники подбали про доставку школярів до Вихрівської, Тиннянської, Чечельницької шкіл.
А директор рудо-гірчичнянської агрофірми Казимір Бурковський навіть службову «Ниву» не шкодує для цього. Так би чинити керівникам Смотрича та Криничан...
Не дочекавшись добра від дяді в кріслі, дем’янковецькі діти поміняли Іванковецьку школу на міську в Дунаївцях, бо туди хоч рейсовий автобус курсує. А куди податися школярам із Катеринівки чи Городисьок?
А тим часом чиновники їздять на «мерсах». Хіба їм зрозуміти, як воно під дощем чи в хурделицю до школи пішки ходити.
Хмельницька область.
