Лише невелику частину населення нашої держави не турбує, скільки коштує хліб. З одного боку, його ціна має бути прийнятною для найбідніших верств населення, з другого — для виробників. Водночас підвищення ефективності роботи кожного елементу великого ланцюга з виробництва хліба дозволить, зрештою, зробити ціну «продукту номер один» нижчою.
Як депутати Верховної Ради, ми вважаємо, що ця проблема має бути завжди в полі зору, особливо нині, коли через відомі всім причини ціни на хліб хитнулися, і, на жаль, не в бік зменшення. Тому хочемо привернути увагу посадових осіб, урядовців і виробників до того, що нині є можливість для здешевлення і збільшення обсягів сировини на одному з проміжних етапів галузі хлібовиробництва. Зробити це можна завдяки вітчизняній енерго- і ресурсозберігаючій техніці.
Новітні млини, на яких здійснюється переробка зерна, — складні виробництва, що споживають багато енергії для отримання стисненого повітря, необхідного, зокрема, для транспортування зерна та борошна трубопроводами.
Компресори низького тиску — повітродувки, що працюють нині на вітчизняних підприємствах системи хлібопродуктів, майже стовідсотково в «похилому віці». Вони створювалися 25-30, а іноді й більше років тому за технічними можливостями й умовами того часу. А тоді проблему економії електроенергії (через її дешеву ціну) ставили чи не на останнє місце. До того ж старі повітродувки через свою зношеність не забезпечують паспортної потужності, тобто їхній коефіцієнт корисної дії нижчий, аніж у «молоді роки». Проте електроенергії (нині дорогої) вони споживати менше не стали. Та й випускалися ці повітродувки з потужністю не більш як 20 кубічних метрів стисненого повітря за хвилину, а нині потреби млинарів великих підприємств у ньому значно більші. Тому часто-густо повітря «перемелюють» десятки агрегатів одночасно.
Як стрілки на залізницях переводять потяг з однієї колії на іншу, так і тут спеціальні заслінки спрямовують повітря по трубопроводах тим чи іншим маршрутом. Ці заслінки (ровесники старих повітродувок), м’яко кажучи, далеко не герметичні. Тут втрачається величезна кількість стисненого повітря й борошна.
З вищесказаного випливає:
— Старі повітродувки слід замінити на сучасніші — економічніші та потужніші.
— Стару запірну арматуру (заслінки) — на таку, яка забезпечує мінімум втрат і через це дає змогу обійтися повітродувками меншої потужності, а отже — зменшити енергоспоживання.
Таку конче необхідну техніку виготовляє в нашій державі концерн «Укрросметал».
Повітродувки, що їх випускає концерн, споживають на 19 відсотків електроенергії менше, а потужність їх у 5-6 разів вища, ніж у тих, які експлуатуються нині на підприємствах. Отже, замість кількох одиниць обладнання можна поставити одну, що набагато вигідніше в експлуатації. До того ж ці нові повітродувки мають міжремонтний ресурс 40 тисяч годин і гарантію виробника, максимальну в Україні для машин такої складності, — аж чотири роки.
Заслінки цього виробника також побудовано на базі новітніх розробок, вони не допускають такої «безгосподарності», як ті, що працюють нині.
Питання, пов’язані з впровадженням техніки «Укрросметалу», інших вітчизняних розробок, розглядалися нещодавно на семінарі, проведеному ДАК «Хліб України» на Кролевецькому комбінаті хлібопродуктів. Нас — народних депутатів Г. Дашутіна, М. Нощенка, І. Рішняка — запросили взяти в ньому участь. Григорій Петрович тривалий час опікується проблемами енергозбереження і машинобудування, є членом міжвідомчої робочої групи з координації здійснення особливо важливих енергозберігаючих проектів. Микола Петрович — депутат від 160-го округу, в якому знаходиться й Кролевець. Іван Миколайович — фахівець у галузі хлібопродуктів, почесний президент ДАК «Хліб України».
Приїхали до Кролевця не тільки представники ДАКу, а й спеціалісти підприємств системи хлібопродуктів різних форм власності з багатьох областей України, бо теж зацікавлені у впровадженні енерго- та ресурсозберігаючих технологій. Практики та вчені, що взяли участь в обговоренні проблем, зазначили, що через низку об’єктивних причин частка витрат на енергоресурси при виробництві борошна зросла з 5 до 18 відсотків. Тому економія електроенергії стала важливим чинником підвищення ефективності виробництва.
Приміром, на Кролевецькому хлібокомбінаті енерговитрати торік становили 1 мільйон 500 тисяч гривень.
Заміна сорока повітродувок, які працюють нині, на нові дасть змогу знизити витрати на 10%. А якщо заміну провести комплексно із заслінками, де нині втрачається майже 70% повітря, — це ще зменшить енергетичні потреби.
Додамо лише, що через «діряві» заслінки щороку на комбінаті вилітає у повітря більш як... 1500 тонн борошна! Воно потрапляє в навколишні грунти, створюючи екологічні проблеми. До того ж старі повітродувки перегрівають борошно (за температури понад 50 градусів клейковина втрачає свої якості й хліб стає менш смачним і поживним).
Розрахунки доводять, що комплексне переоснащення Кролевецького хлібокомбінату новим обладнанням коштуватиме до 2 мільйонів гривень, а окупляться ці витрати менш як за рік.
Не будемо докладно зупинятися тут на інших чинниках енергозбереження: рециркуляції повітря, автоматизації технологічного процесу. Зазначимо лише, що вони теж істотно впливають на зниження собівартості борошна, тобто, зрештою — вартості хліба.
А якщо тиражувати таку роботу на всі хлібокомбінати України, невдовзі це дасть економічний ефект, який за найскромнішими розрахунками дорівнюватиме кільком десяткам мільйонів гривень щороку.
Ми використовуємо сьогодні енергоносіїв на умовну одиницю продукції в 5-6 разів більше, ніж Європа. Тому навіть якщо щорічно зменшувати енерговитрати на 15-20%, то, щоб вийти на сучасні європейські показники, знадобиться кілька десятиріч, протягом яких там, зрозуміло, теж не стоятимуть на місці.
Тому рухатися шляхом енергозбереження слід дуже швидко, спираючись на інновації, на те передове, що опанувала нині світова практика (саме таку політику проводить концерн «Укрросметал»).
Але тут є ще одна складна проблема — кошти на впровадження нової технології, нової техніки. На підприємствах нині немає необхідних грошових ресурсів. Оптимальною схемою фінансування тут може стати лізинг. Це прозорий і зрозумілий, на відміну від інших схем, механізм, який дає змогу чітко відповісти на два запитання: «Куди поділися гроші?» та «Яка ефективність їх використання?».
Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за рахунок коштів державного бюджету купує зараз техніку для сільгоспвиробників за переліком, визначеним Міністерством аграрної політики. Керівництво ДАК «Хліб України» і концерну «Укрросметал» звернулося до Мінагрополітики з проханням включити до переліку й вітчизняну техніку, необхідну для переоснащення комбінатів хлібопродуктів системи ДАК «Хліб України». Це — слушна пропозиція, яку варто підтримати. Адже вона має на меті поставити ще одну перепону на шляху подорожчання хліба, чи, якщо хочете, відкрити ще один шлях для його здешевлення.
Виявимося неспроможними виробляти дешево цей продукт на базі сучасних технологій — у кращому разі їстимемо чужий хліб. І не буде він солодким. Гірким буде.
Іван РІШНЯК, Микола НОЩЕНКО, Григорій ДАШУТІН, народні депутати України.
