Репетиція президентських виборів. Таку характеристику отримали події в Донецьку 31 жовтня, де блок «Наша Україна» планував провести свій з’їзд. Напевне, політичні технологи Віктора Ющенка прагнули проголосити похід за найвищою посадою в державі за рік до виборів саме у столиці шахтарського краю. Можна, звичайно, сперечатися щодо випадковості вибору дати проведення форуму націонал-демократів. Однак треба визнати: такого інформаційного середовища на даному етапі не вдалося створити ані владі, ані найбільшим опозиціонерам, до яких, за всього бажання, ми не можемо зарахувати «нашоукраїнців». Понад те, на задній план відступили інші не менш резонансні події, які можуть мати вплив на розвиток процесів. І не лише пов’язаних з майбутніми виборами Президента України. А, можливо, й передусім на виборчі перегони за посаду глави держави.
Прогнозована відставка
Проте, на наш погляд, Віктор Ющенко і його соратники надто рано повірили у власний успіх. Вони не звертають уваги на ходи владної еліти, лише зрідка коментують їх. Однак нічого не можна скидати з рахунку. Тим паче відставку Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора України. Зрозуміло, можна по-різному ставитися до цієї постаті, яка обійняла найвищу посаду в наглядовому органі. Як і до його кроків в іпостасі головного законника країни. До спроб притягти до кримінальної відповідальності народного депутата України Юлію Тимошенко, до арешту високопоставленого міліцейського генерала у резонансній «справі Георгія Гонгадзе».
Однак постійна присутність Святослава Піскуна в інформаційному просторі пояснювалася доволі просто: на нього почалося «полювання» за допомогою Координаційного комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України. Проте, на нашу думку, Генеральному не пощастило з однієї причини: його крісло стало розмінною монетою у маневрах різних провладних політичних сил.
Ні для кого не секрет, що з приходом у прем’єрське крісло Віктора Януковича «донецькі» націлилися і на головне крісло у будинку на вулиці Різницькій. Уже торік називали конкретне прізвище того, хто міг у нього сісти. А цього року плани «донів» збіглися з інтересами об’єднаних соціал-демократів, які почали моделювати «кризові варіанти» суспільно-політичних процесів, оскільки, попри розстановку кадрів в областях, їхній лідер втрачав популярність в українському суспільстві. Отож затишшя не несло нічого хорошого у майбутньому для есдеків. Сьогодні серед претендентів на посаду Генерального прокурора країни називаються імена Ольги Колінько, яку вважають креатурою об’єднаних есдеків, Першого заступника Голови Верховної Ради Геннадія Васильєва і одного із заступників Святослава Піскуна, який перевіряв правильність на «Ленінській кузні» угоди з продажу грекам військового корабля. Однак, на нашу думку, найбільше шансів сьогодні стати Генеральним прокурором має Геннадій Васильєв. І не тільки тому, що він обіймає посаду Першого заступника Голови ВР. Насамперед через те, що він виходець із «системи» — до обрання у Верховну Раду тривалий час працював прокурором Донецької області. З другого боку, його призначення на цю посаду вигідне об’єднаним соціал-демократам.
Нова оксамитова революція
Нагадаю: нинішнє керівництво парламенту обиралося за «пакетним» принципом нинішніми «більшовиками». Призначення Геннадія Васильєва на нову посаду ламає цю конструкцію. Понад те, сьогодні припинив своє існування блок «Єдина Україна», який разом із соціал-демократами поділив крісла у президії сесійної зали. А якщо врахувати повне розлучення із СДПУ(о) заступника Голови Верховної Ради Олександра Зінченка, то тоді стає очевидним зацікавленість об’єднаних есдеків у призначенні Геннадія Васильєва Генеральним прокурором України — вони отримають повне право вимагати заміни свого колишнього колеги.
Мало того, вони зможуть спробувати розділити між представниками більшості й основні парламентські комітети. Симптоматично, що член фракції СДПУ(о) Анатолій Писаренко в інтерв’ю одному з видань наголосив, що парламентська більшість повинна знову повторити «оксамитову» революцію. Нагадаю: у 2000 році саме так відбулося перерозподілення посад у парламенті. І не лише у президії сесії, а й у комітетах.
Власне, не здивуюся, якщо невдовзі суспільство зіткнеться з парламентською кризою, яка може завершитися само- чи просто розпуском Верховної Ради нинішнього скликання. Принаймні розвиток подій може призвести до такого сценарію.
Узяття Донецька
Події 31 жовтня у Донецьку дехто може розцінити як перемогу блоку Віктора Ющенка. До його персони місцева влада зуміла прикувати погляди, поза сумнівом, усіх мешканців краю. І, напевне, у цьому протистоянні у нього збільшилася кількість тамтешніх прихильників. Але перемога ця, на мою думку, одноразова. Особливо, якщо спробувати спрогнозувати подальший розвиток подій з урахуванням ймовірного розпуску парламенту.
Передусім через те, що блок «Наша Україна» остаточно «побив горщики» з елітою шахтарського краю. Прем’єр-міністр Віктор Янукович уже висловив своє обурення звинуваченнями на його адресу. Мабуть, не у захваті від дій «Нашої України» й інші представники політичних і бізнесових структур шахтарського краю, які, до слова, могли сприяти блокові в майбутніх президентських перегонах, розкладаючи «яйця по різних кошиках». «Битва» за столицю шахтарського краю, ймовірно, ще більше зблизить «заклятих» друзів — «регіональників» та об’єднаних есдеків.
Відтепер можна стверджувати про те, що нині формуються приблизно рівні чотири політичні сили, які братимуть у президентських перегонах участь (зауважу, що йдеться не про ймовірних кандидатів, а партії і блоки): «Наша Україна», «Регіони України», Компартія, яку не можна поки що скидати з рахунку, та об’єднані соціал-демократи. І саме вони визначатимуть розвиток подій в українському політикумі. Ось таким насправді виявився підсумок «битви» за Донецьк. Отож сьогодні рано говорити про її переможця. Можливо, декому варто згадати, що у 1812 році Наполеон також захопив Москву, і наслідки вступу в «першопрестольну».
