У зв’язку із намірами олігархічних кланів обрати Президентом України Л. Кучму на третій термін, або іншого їх єдиного кандидата, актуальним є наукове, об’єктивне осмислення нинішніх псевдореформ, пошук відповіді на відоме запитання Л. Кучми: «Скажіть мені, що я маю будувати?», яке він поставив після обрання Прем’єр-міністром України в 1992 році. Бо вже через 10 років свого правління державою в Посланні Президента України до Верховної Ради України 2002 року Л. Кучма визнав, що ми «10 років рухались не в тому напрямі ...» і що не було «наукового осмислення реформ». Метою цієї статті є показати, спираючись на економічну науку, що «незмінний курс реформ» Л. Кучми — це економічний тероризм і на національному рівні, і на рівні громадян. У статті показано, які політичні сили можуть захистити і врятувати Україну від економічного тероризму влади.
1. Загальні положення
Слово тероризм походить від латинського terror - жах.
Розрізняють тероризм звичайний, що пов’язаний із насильницькими діями, які спричиняють людські жертви, руйнування, вибухи тощо, і тероризм економічний та політичний, що не завжди пов’язаний із прямою агресією чи насильницькими діями.
В економічній енциклопедії (2002 р.) є таке визначення тероризму економічного: «Тероризм економічний — це соціально небезпечні в національному або міжнародному масштабі дії, що призводять до порушень у функціонуванні міжнародної або національної економічної системи, економічної діяльності окремих суб’єктів та в економічному житті громадян». Прояви економічного тероризму розглядають на рівнях: міжнародному, національному і на рівні громадян.
На міжнародному рівні метою економічного тероризму є зміни в існуючій розстановці економічних і політичних сил, перерозподіл ринків і сфер впливу, а також зміна впливу традиційних центрів економічної могутності (США, ЄС, Японія, Китай тощо).
Мета економічного тероризму на національному рівні — підрив економічної системи країни та зміна її місця в світі за економічними показниками. Прояви економічного тероризму на національному рівні виявляються у підриві економічної безпеки країни, створенні умов для зовнішньої економічної залежності, розвалу фінансово-кредитної системи, виснаження природних ресурсів і руйнування національного економічного потенціалу.
На рівні окремих громадян економічний тероризм — це створення умов для повної економічної залежності громадян від інших суб’єктів — установ, організацій, підприємців, держави тощо.
Таким чином, економічний тероризм є основою бідності, він призводить до втрати громадянами економічної і політичної самостійності, втрати ними свободи як основи демократії. Це означає, що економічний тероризм є основою диктатури і авторитарних режимів.
Недаремно Ф. Рузвельт сказав: «Нужденні і голодні люди — це добрий матеріал, з якого легко ліпити диктатуру». Зазначимо, що всі види тероризму — звичайний, економічний і політичний — можуть бути пов’язані між собою і взаємообумовлені. Так, звичайний тероризм 11 вересня 2001 року у США — руйнування Всесвітнього торговельного центру в Нью-Йорку — призвів до досягнення цілей економічного тероризму: руйнування символів могутності США, негативний вплив на фондовий ринок, на сфери страхування, авіаперевезень, літакобудування та ін.
2. Псевдореформи Л. Кучми — це економічний тероризм на національному рівні і на рівні громадян
Проаналізуємо спочатку незмінний курс реформ Л. Кучми, виходячи із проявів економічного тероризму на національному рівні.
Зміна місця України в світі за економічними показниками
На початку реформ Альберт Гор поставив Україну за науково-технічним рівнем на сьоме місце у світі. Сьогодні ООН визначила Україні 139 місце із 160.
Для порівняння наведемо порівняльну таблицю (доктора економічних наук О. Турчинова, 2003 р.) виробництва продукції на душу населення і місце України серед найбільш розвинутих країн світу в 1989 році.
До цього треба ще додати, що Україні належить 25 відсотків світових запасів чорнозему, найбільші в Європі запаси золота й уранових руд. Землі України можуть прогодувати 250 млн. осіб населення. Україна в цілому займає один відсоток суші Земної кулі. Але в її надрах зосереджено 5,2 відсотка світових запасів природних ресурсів. Цим багатством треба було лише розумно розпорядитись.
Підрив економічної безпеки, створення умов зовнішньої економічної залежності. Руйнування економічного потенціалу
Для того, щоб зрозуміти, чи є в Україні загроза економічній і, отже, національній безпеці, наведемо її визначення, яке дано в монографії автора «Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст» (1999 р.): «Національна безпека України — це такий стан та рівень розвитку всіх сфер економічної системи (власного виробництва, грошово-фінансової системи, сфери управління, соціальної та економічної сфер), такий стан системи продуктивних сил, за яких держава здатна залучити свої ресурси та свій інтелектуальний потенціал на забезпечення національних інтересів, на досягнення економічної, науково-технічної, технологічної і духовної могутності, забезпечити злагоду в суспільстві, достатній рівень економічної та політичної незалежності, виробничої самодостатності, спираючись на власні сили, на стратегію технологічного лідерства, або, принаймні, технологічної незалежності, на патріотизм своїх громадян, незалежність у мисленні і прийнятті рішень лідерами держави, що дає змогу досягнути політичної, економічної, військово-стратегічної і соціальної мети заради створення умов для гідного життя широких верств населення, їх добробуту, духовної і моральної єдності, розвитку культури, науки, мови та величі народу України».
Із визначення національної безпеки випливає, що визначальними для національної безпеки є забезпечення технологічного лідерства на основі високих технологій, продовольча безпека, зайнятість населення і рівень його добробуту. Що ж ми маємо в результаті майже десятилітнього правління державою Л. Кучми?
За роки псевдореформ Л. Кучми Україна втратила економічного потенціалу майже в два рази більше, ніж за роки Другої світової війни. Тоді було його втрачено 40 відсотків, а нині, в мирний час, більш як 75 відсотків.
Якщо машинобудування скоротилось у 3 рази, легка промисловість у 8 разів, то електронна галузь — основа високих технологій і технологічного лідерства — більше ніж у 100 разів.
Щодо сільського господарства: якщо на початку реформ Україна була європейським лідером з виробництва на душу населення основних продуктів харчування (див. табл.), то в 2003 році було відтворено умови голодомору 1933 року. Українське зерно вивезли за кордон, а держава залишилась без свого хліба. Сільське господарство відкинуто назад майже на ціле століття.
Виробництво м’яса скоротилось на 88,4 відсотка, молочної продукції на 84,3 відсотка, цукру на 70 відсотків, електроенергії на 52 відсотка. Знищено систему насінництва. І за таких умов Президент України Л. Кучма поспішає негайно вступити в СОТ, щоб остаточно знищити навіть те, що залишилось. Бо за такого рівня виробництва, за відсутності стратегії розвитку, економіка України є неконкурентоспроможною.
А це означає, що на умовах СОТ (правила торгівлі для всіх однакові) 92 відсотка сільськогосподарських і 54 відсотка промислових виробництв буде зупинено, а їх працівники поповнять армію безробітних, до речі, найбільшу в Європі.
І тоді Україна набуде статусу повноцінної колонії, бо буде експортувати лише сировину чи напівфабрикати та інтелект. Уже сьогодні більш як 90 тисяч інженерів і шість тисяч учених з України виїхали за кордон.
Бездумна тотальна приватизація і пошук іноземних інвестицій призвели до того, що більш як 70 відсотків промислової власності України належить Росії. Якщо реалізувати ідею Л. Кучми про газовий консорціум та його небажання створювати альтернативні джерела постачання енергоносіїв, то досить швидко майже вся промисловість в Україні буде контролюватися російським і закордонним капіталом.
Це означатиме повну втрату економічної незалежності України, керованості в економіці, політиці та культурі. При цьому треба врахувати закон збереження керованості у світі: «Наскільки слаборозвинута країна не втручається в свою економіку через політику тотальної приватизації, тобто відмовляється від керованості своїми підприємствами, то настільки ними будуть керувати транснаціональні компанії або їх «виконавчі комітети» — уряди розвинутих країн.»
Розвал грошово-кредитної системи — це ще один чинник, який є складовою частиною економічного тероризму влади на національному рівні. Стабілізація грошової одиниці є лише необхідною, та аж ніяк не достатньою умовою стабільності грошово-фінансової системи. Якщо виходити із наукового поняття стабільності грошово-фінансової системи, яке передбачає два моменти: по-перше, кредитування банками реального сектора економіки в обсязі не менш як 30 відсотків до ВВП із процентними ставками не більш як 10—12 відсотків і, по-друге, створення умов, за яких заощадження населення трансформуються в інвестиції, то ми маємо сьогодні не стабільність грошово-фінансової системи, а її фінансовий крах на тлі стабільності грошової одиниці — гривні. Тому що обсяг кредитування комерційними банками реального сектора економіки сьогодні не перевищує 2—3 відсотки до ВВП, а процентні ставки не нижчі за 20 відсотків. А статистика свідчить, що коли процентні ставки вищі за 20 відсотків, то жодна галузь розвиватись не може.
Населення з недовірою (не без підстав) ставиться до банківської системи, а тому майже 10 млрд. дол. США зберігає вдома. До того ж понад 20 млрд. дол. США «втекли» за кордон і працюють на іноземне виробництво.
Такий стан у банківській системі призведе до того, що в разі вступу до СОТ негайно збанкрутують усі комерційні банки, які не спираються на власне виробництво, а процвітають за рахунок спекулятивних операцій, які обслуговують, зазвичай, іноземні товари.
А банки, що входять до промислових компаній, наприклад банк «Аркада» (входить до Київміськбуду), мають шанси вижити за будь-яких умов.
Економічному тероризму на національному рівні сприяло і те, що на законодавчому рівні Президент України Л. Кучма наклав вето переважно на ті закони, які сприяли б розвитку власного виробництва (наприклад, на Закон України «Про засади відродження електронної промисловості України»), і через своїх представників у Верховній Раді, через свою більшість протидіяв прийняттю законопроектів, які визначали б стратегію розвитку держави, лише тому, що їх представляли в основному народні депутати від опозиції.
Це такі законопроекти, як «Засади внутрішньої і зовнішньої політики України», «Засади національних інтересів України» тощо.
Економічний тероризм влади кримінальних олігархів на рівні громадян
Економічний тероризм псевдореформ Л. Кучми на рівні громадян проявився у доведені широких верств населення до бідності, а то й зубожіння.
За роки псевдореформ доходи широких верств населення скоротилися більше ніж у 12 разів. 82 відсотки населення опинилися за межею бідності. Безробіття (з прихованим) сягнуло 40 відсотків, а на селі пряме безробіття — 45 відсотків.
У країні налічується більш як один мільйон безпритульних дітей. Це більше, ніж після Другої світової війни.
Україна стала світовим лідером по інтенсивності захворювання на туберкульоз — хворобу бідних.
Більш як 13 мільйонів населення України мають на день дохід, менший за один долар США, смертність у два рази перевищує народжуваність, а з тих 100 дітей, що народжуються, 75 є хворими. В 15 тисячах сіл не народилось за рік жодної дитини.
В результаті таких псевдореформ Л. Кучми Україна втратила більш як 12 мільйонів своїх громадян: приблизно п’ять мільйонів померло, а сім — виїхало на заробітки за кордон.
В Україні втрачено майже 15 млн. робочих місць кваліфікованої праці, а Президент України Л. Кучма пишається тим, що «створює» робочі місця в Лівії.
Не витребуваним є інтелект нації — вчені, інженери, технологи тощо.
До того ж уряд в бюджеті на 2004 рік і надалі посилює економічний тероризм проти інтелекту нації.
Зупинено дію багатьох пунктів ст. 57 Закону України «Про освіту», а статтями 73, 83 та 84 Закону про бюджет на 2004 рік уряд завдає «рішучого» удару по вищій школі і науці. Якщо підтримати ці пропозиції уряду, то вища школа втратить майже 50 відсотків професорів, а Національна Академія Наук — майже 40 відсотків учених.
Внаслідок цього буде паралізовано роботу майже всіх спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій і, отже, відбудеться різке скорочення притоку молодих людей в систему вищої освіти і Академії наук. Це в свою чергу знизить рівень підготовки фахівців з вищою освітою і, як наслідок, ще більше поглибшає технологічне відставання. То як за цих умов посилити конкурентоспроможність, наукомісткість виробництв і інноваційний процес у кінцевому результаті?
Щодо економічного тероризму проти інших категорій населення у бюджеті уряду на 2004 рік, достатньо вказати на пропозиції уряду збільшити на порядок фіксований податок за спрощеною системою оподаткування малого і середнього бізнесу, заміну пільг для ветеранів і пенсіонерів на адресну допомогу.
До проявів економічного тероризму псевдореформ Л. Кучми на рівні громадян слід ще додати свідоме знищення 132 млрд. грн. заощаджень громадян і створення трастів за декретом, підписаним ним особисто, через які постраждало майже чотири мільйони громадян. Сюди ж треба віднести банкрутство банку «Україна», яке спричинили вибори Л. Кучми на другий термін, через що постраждало ще сім мільйонів громадян України.
Усе вищевикладене дає підстави стверджувати, що псевдореформи Л. Кучми на основі економічного тероризму на національному рівні і на рівні громадян за своїми масштабами і наслідками переросли у геноцид українського народу, а кожне нове обрання Л. Кучми Президентом України цей процес лише підсилює!
3. Хто і як захистить Україну від економічного тероризму псевдореформ і відродить Україну?
Природно постає питання — чи треба народу України ще раз обирати Л. Кучму чи іншого ставленика кримінальних олігархів Президентом України і чи є в Україні політичні сили і лідери, які здатні змінити антилюдський курс псевдореформ на прогресивний курс розвитку нації і громадянина України?
Якщо виходити з інтересів широких верств населення, а не інтересів сімей-кланів кримінальних олігархів, то заслуговує на увагу доповідь Юлії Тимошенко «Новий світовий порядок: нові критерії моралі для лідерів і еліт», яку вона виголосила в 2002 році на міжнародній конференції у Відні.
Юлія Тимошенко у своїй доповіді привернула увагу до того, що сьогодні: «Моральні принципи і моральні зобов’язання в політико-економічній сфері фактично відсутні... світовий порядок має означати такий стан світової спільноти, за якого всі базові відносини і баланси між країнами, їх лідерами, а також між елітами всередині самих країн дедалі менше спиратимуться на силу і дедалі більше спиратимуться на загальні цінності, спільні погляди, спільні уявлення і спільну реакцію на ті чи інші події».
У своїй доповіді Юлія Тимошенко запропонувала низку кроків до моральності як основи нового світового порядку замість нинішніх трьох рівнів економічного тероризму:
— усунення суперечностей між державною доцільністю і свободою людини; максимальне зглажування нерівності між людьми, зокрема, під час народження, усуваючи тим самим «парадокс бідності»; зменшення рівня експлуатації найманих працівників шляхом радикального зростання заробітної плати в країнах, що розвиваються, і в Україні зокрема;
— системне розмежування влади і капіталу, замість нинішнього їх зрощування; перехід до формули цивілізованих ринкових відносин «гроші—власне виробництво—гроші» замість формули кримінальних олігархів «гроші—влада—гроші в квадраті»;
— відокремлення засобів масової інформації від влади і капіталу, що забезпечить об’єктивність інформації та відмову від зомбування, обдурювання населення і розповсюдженої нині, зокрема в Україні, ідеології Геббельса (якщо в ЗМІ повторити 20 разів нісенітницю, то на 21 раз усі повірять);
— відокремлення правосуддя від інших гілок влади і від капіталу, який зрісся із владою;
— виведення грошей як вирішального чинника нинішнього порядку із непритаманних їм сфер — духовної, політичної, особистої тощо;
— глобалізація та інтеграція у світовій економіці не на засадах ринкового фундаменталізму — хто сильніший, той має перевагу, а на засадах справедливості і рівноправності без втрат для національних інтересів країн, що розвиваються.
Як реалізувати ці нові цінності, які б гармонізували розвиток суспільства у світі, які б дали можливість вирішити проблему бідності у світі, і в Україні зокрема, викладено в таких наукових працях Юлії Тимошенко та вчених, що входять до блоку Юлії Тимошенко: «Глобалізація і безпека розвитку» (2001 р.); «Стратегія розвитку суспільства. Україна і світ» (2001 р.), «Шлях України» (1996 р.), «Глобалізація і національна стратегія України» (2001 р.), «Основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні» (1998 р.), «Тіньова економіка: закономірності, механізм функціонування, методи оцінки» (1996 р.) та ін.
Конкретні шляхи відродження України на законодавчому рівні викладено в законопроектах опозиційних фракцій «Засади національних інтересів України» (БЮТ), «Засади внутрішньої і зовнішньої політики» (БЮТ, СПУ, КПУ), «Засади зовнішньої політики» (БЮТ, «Наша Україна»).
Це дає підстави вважати, що на сьогодні науково осмислили реформи і сформували основи нового курсу реформ лише представники опозиційних політичних сил.
Тепер вибір за народом. Або піддатися тиску адмінресурсу, повірити брехливим ЗМІ, продатися за копійки кримінальним олігархам і переобрати на третій термін «старого-нового» Президента чи їх представника і вічно жити в умовах економічного тероризму, або проявити волю, сміливість, здоровий глузд та турботу про майбутнє своїх дітей і незважаючи ні на що обрати Президентом України представника від опозиції, причому того, якого найбільше ненавидить, переслідує і боїться влада!
М. ПАВЛОВСЬКИЙ,народний депутат України, доктор технічних наук, доктор економічних наук, професор.
