Лише навесні минулого року після закінчення воєнних дій у колишній Югославії судноплавство в середній і нижній течії Дунаю було відновлено. Після цього придунайські країни активізували свою діяльність з організації безпечного судноплавства. Від бездіяльності на найбільшій транспортній артерії Європи українські порти, розташовані на відрізку 190 кілометрів, зазнали величезних втрат. Тепер треба надолужувати втрачене. За участі всіх дунайських держав, у тому числі України, створюється єдина автоматизована система навігації в так званому VІІ Європейському транспортному коридорі. З огляду на нашу особливу зацікавленість, Мінтранс запросив до нас учасників чергового ІІ симпозіуму експертів з 11 країн. Форум Дунай-2 проходив у Одесі.
У нижній течії Дунаю розташовано три великих українських порти, вкрай зацікавлених у розробці єдиних стандартів судноплавства, надійної автоматизованої навігаційної системи і створення електронних карт. Дотепер для нижнього Дунаю їх зовсім не існувало, однак у липні Мінтранс прийняв відповідне рішення і визначив виконавців.
Валерій ЛАТИПОВ, представник оргкомітету Дунайського форуму, заступник директора ДП «Дельта-лоцман», Україна: «Є рішення щодо модернізації наявного посту на о. Зміїний. Державне підприємство «Дельта-лоцман» наказом Мінтрансу призначено відповідальним за розробку пропозицій і побудови систем річкової інформації на Дунаї».
Роботи вже почалися. Навряд чи після цього в когось виникнуть сумніви, що Україна веде-таки господарську діяльність на Зміїному. А те, що завдання поставлено перед «Дельта-лоцманом», цілком логічно. Дві суперсучасні системи моніторингу і безпечної навігації вже створено й понад рік успішно працюють на Південному Бузі, Дніпрі й у районі Севастополя. Завдяки цим електронним мережам удалося цілком ліквідувати невиробничі простої суден. Раніше вони змушені були очікувати або світлих годин дня, або звільнення підхідних каналів. Отже, для вантажовласників проходження Бузько-Дніпровсько-Лиманського (БДЛК) і Херсонського морського (ХМК) каналів стало значно дешевше. Системи також забезпечують усі технічні потреби ВМС і прикордонних військ.
Тому схожу інфраструктуру має бути створено й у Придунав’ї. Наскільки техніка відповідає сучасним стандартам, міжнародні експерти змогли переконатися в Очакові на Пункті керування рухом суден ДП «Дельта-лоцман», куди вирушили на екскурсію.
Дітер ХІНТЕНАУС, координатор проекту «Керування рухом суден на Дунаї», Австрія: «Як ми бачимо, керування рухом тут дуже високо автоматизовано. Побачити таке я не чекав і тому в позитивному сенсі вражений».
Відвідавши центр керування в Очакові, міжнародні експерти переконалися, що в створенні досить прогресивних річкових інформаційних систем українські фахівці аж ніяк не новачки. Не випадково наші фахівці беруть участь у розробці системи моніторингу для всього Дунаю. Найближчим часом з’явиться електронна карта всієї дунайської системи, а отже, судноплавство стане безпечнішим.
Олександр Удовиченко, радник із навігації секретаріату Дунайської комісії: «Можливості наших експертів, нашої наукової бази дуже цікавлять наших європейських колег».
Крім прогресивної системи моніторингу, прийнято урядові рішення стосовно облаштованості української частини дельти Дунаю. Зрозумілою мовою це означає, що наша країна протягом року отримає власний судновий хід через дельту Дунаю. Дотепер судна змушені були користуватися Сулинським каналом, що належить Румунії. Потрапити навіть до українських портів можна було тільки по ньому. Тому Рені, Ізмаїл, Кілія змушені були вести нерівну конкурентну боротьбу з румунськими портами. Більш як три роки проект викликав опір деяких міжнародних організацій.
Румунів можна зрозуміти, їхні дипломатичні зусилля були спрямовані на захист своїх економічних інтересів у дельті Дунаю. Соцтабірна солідарність давно канула в Лету. Тепер що далі в ліс, то своя сорочка ближче до тіла. Водночас країні, яка прагне в Євросоюз і вже є офіційним кандидатом, не годиться тепер так вже очевидно заважати жити сусідам. Прикордонні суперечки, як майже дослівно співається у відомій пісні, — в Європі остання річ. А в нас соціальна ситуація у придунайських портових містах цілком залежить від судноплавства і портової діяльності. Уряд таки зважився піти на істотні витрати. Створення суднового ходу довжиною 162 кілометри коштуватиме майже 145 мільйонів гривень, але навіть початок робіт, безсумнівно, позитивно вплине на життя-буття простого українця на Дунаї, а повернення цих коштів і наступні доходи не забаряться.
