Світ познайомився з українським танцем передусім завдяки Національному заслуженому академічному ансамблю ім. П. Вірського. До речі, в 2005 році ми відзначатимемо 100-річчя від дня народження Павла Павловича, видатного діяча культури, невтомного пропагандиста народної хореографії.
Готуючись до ювілею Вірського, його учні й послідовники, за підтримки Мінкультури взялися провести в 2002—2003 році перший Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної хореографії в Україні. Серед найвірніших творчих спадкоємців Павла Павловича — нинішній директор—художній керівник ансамблю танцю ім. П. Вірського Мирослав Вантух. Він і очолив журі фестивалю-конкурсу, в першому й другому турах якого взяло участь понад 600 професійних та самодіяльних танцювальних колективів.
Як зазначали на прес-конференції Міністр культури і мистецтв Ю. Богуцький та М. Вантух, такого заходу ще не було в Україні. Підкреслили також: багато колективів показали високий мистецький рівень, прагнення відтворювати найкращі зразки танцювального мистецтва Павла Вірського, невичерпність джерел народної творчості.
Але другий тур конкурсу показав, що в багатьох хореографічних колективах збідніла тематика, низька художня і виконавська культура. У декого — нецікаві постановки танцю, костюми суперечать сценічному образу і віку виконавців. Ці та інші недоліки притаманні колективам не лише з областей (Запорізької, Чернівецької, Миколаївської, Сумської), а й з Києва. А в Одеській області у конкурсі не брали участі колективи з самої Одеси.
Знехтували конкурс деякі навчальні заклади Мінкультури, училищ культури Львівської, Одеської, Миколаївської і Вінницької областей, професійні колективи деяких міст.
З 25 по 28 жовтня у Києві відбулися заключні заходи фестивалю-конкурсу, за участю 80 колективів-переможців. У програмі: третій конкурсний тур, великі концерти аматорів і професійних колективів, а також науково-практична конференція «Українська хореографічна культура в сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспектива».
