Про славних і сильних духом

У січні нинішнього року книжкою «Олег Блохин: жизнь без черновиков», що вийшла у видавництві «Школа» (директор — Ігор Яценко, головний редактор — Олесь Шевченко), було започатковано серію «Через тернии к звездам». Про видатних людей українського спорту.

Тоді над виданням плідно попрацював колектив авторів, який очолив відомий журналіст, працівник Комітету Верховної Ради з питань молодіжної політики, спорту і туризму Юрій Крикун. А оце нещодавно він уже сам разом із видатним українським баскетболістом Олександром Волковим завершив працю над другою книжкою серіалу, котрий, без перебільшення, став популярним.

— Книжка має назву «Александр Волков: жизнь, словно кадр из баскетбола», — ділиться з кореспондентом «Голосу України» Юрій Крикун. — Це розповідь про нелегку спортивну долю нашого відомого земляка, чемпіона Радянського Союзу, Греції, світу, Європи, нарешті олімпійського чемпіона, легенди баскетболу, гравця НБА.

Волков — почесний президент БК «Київ», віце-президент ФБУ і ФІБА-Європа, член виконкому НОК України. Нагадаю, що він — екс-міністр спорту. А ще — меценат, людина, котра вкладає чимало власних коштів у розвиток вітчизняного баскетболу.

Хочу зауважити, що спортивні клуби, баскетбол тут не виняток, створюють роками, десятиріччями. Це за умов нормального фінансування і підтримки владними структурами. Коли держава приділяє належну увагу розвиткові фізкультури та спорту.

Та ніяк не міг з’явитися на спортивній карті України 1999 року БК «Київ». Адже тоді перестало битися «серце» популярного й титулованого «Денді-Баскета», над прірвою опинився київський «Будівельник». Тому рішення Волкова створити потужний клуб декотрі зустріли просто з усмішкою, а декотрі казали: «Давай, давай — подивимося, що з цього вийде».

Але всі ті, хто іронізував, забули про роль особистості в історії. Олександр Волков став безпосередньо біля штурвала новоствореного баскетбольного корабля. І вже через рік цей колектив перетворився на флагмана Суперліги, на базі якого утворювали національну збірну. У перший рік БК «Київ» став чемпіоном країни, вийшов до фіналу квартету найсильніших у Північно-Європейській баскетбольній лізі.

Згадаємо, що не без допомоги Волкова потрапив до одного з найпопулярніших клубів у НБА — «Лос-Анджелес Лейкерс» — Станіслав Медведенко. Там киянин став уже двічі чемпіоном найсильнішої у світі баскетбольної ліги.

— На презентації книжки Олександр розповів журналістам, що ми разом уже не перший рік. Але не це головне. А те, що він дозволив написати про непривабливий бік спорту. Ми згадуємо, як Волкову з паха вирізали хрящі і вставляли у травмовані руки. Описуємо важкий рік, коли він не грав у НБА. Як його спаралізованого (це вже у Греції, в «Олімпіакосі») винесли із залу. А керівництво клубу зробило все, щоб свято життя оминало будинок Волкова. Йому поміняли престижний автомобіль на звичайний, біля будинку зняли охорону. Щоб не відвертав увагу і зі своєю хворобою міг «насолоджуватися» життям.

Але Сашко не хотів здаватися у свої тридцять років і піднявся після шістдесятидобового голодування. Згадав льотчика Маресьєва, котрий воював без ніг. Генерала Петрова, який не припиняв громити ворога. Хоча в бою втратив обидві руки.

Волков не міг ходити. Боровся з недугою. А коли доповз одного дня до, даруйте, унітазу, його мама перестала плакати. Дружина Алла вчила Сашка ходити по п’ять, десять метрів на день. Гадаю, не кожен з тих, хто досяг таких висот у житті та спорті, захотів би, щоб сьогоднішній, як кажуть, пересічний громадянин знав про всі ці біди. Волков в усьому людина незвичайна. Тому охоче погодився розповісти про тіньовий бік свого життя. Безперечно, це сміливий чоловічий вчинок.

Дуже хочеться, щоб нинішня молодь добре усвідомлювала, що олімпійське «золото» — то виснажлива праця, що спорт — насамперед не боротьба з суперником, а із самим собою...

— Про це він і розповідає у книжці.

Наш герой — не бізнесмен. Хоча мріє про те, щоб його щира любов до баскетболу колись мала комерційні рейки. За приклад йому завжди слугуватиме НБА — найсильніша у світі спорту ліга. Її фінансовий обіг становить три мільярди доларів на рік. А для того, щоб зробити щось таке, що хоча б трохи нагадувало НБА, треба спершу вкласти кошти у клуби. Колись у той же «Лос-Анджелес Лейкерс» влили понад двісті мільйонів доларів. І тепер квиток на матч з його участю в перших рядах партеру коштує близько двох тисяч. Сенатори, зірки Голлівуду просять, щоб їм десь приставили додаткового стільця у залі. І платять за це великі гроші. А це тому, що більшість абонементів у 20-тисячному палаці викуплено на кілька років наперед.

А ще Волков робить усе, щоб відірвати хлопчиків від вулиці. У них мають бути кумири. Власне, для популяризації видатних людей українського спорту і задумано цю серію книжок. Гріх бути манкуртами, треба неодмінно пам’ятати своїх героїв поіменно. Таких, як Блохін, Волков, Бубка, Шахлін, Латиніна, Борзов, Дерюгіна... Зрозуміло, в нинішньої молоді є свої герої — Андрій Шевченко, Яна Клочкова тощо. Але і вони виховані на прикладах видатних спортсменів минулого. Без спадкоємності поколінь просування вперед неможливе.

— Перший тираж — десять тисяч примірників. Ціна — близько тридцяти гривень. Продається в усіх великих книгарнях України.

— Справді, є таке рішення. Книжку грецькою буде представлено на Олімпіаді-2004 в Афінах. До речі, ведуться переговори про переклад грецькою книжки Олега Блохіна. Адже Еллада для нього — майже друга Батьківщина.

— Так. До речі, вже через місяць світ побачить книжка про славного майстра велоперегонів: «Василий Жданов: властелин быстрых колес». Є багато задумок, багато цікавих особистостей.