Людина-епоха світового ракетобудування

Біографія Уткіна характерна для людей його покоління. Селянський син, солдат-визволитель, кавалер бойових орденів і медалей, випускник Ленінградського військово-механічного інституту. Конструкторське бюро «Південне», де 38 років працював Володимир Федорович, стало знаменням його успіхів і досягнень у ракетно-космічній техніці. За перші вісім років роботи він пройшов усі службові сходинки і був призначений заступником головного конструктора КБ.

Це були роки становлення ракетної техніки в країні. Колективу КБ «Південне» доводилося працювати над найскладнішими науково-технічними проблемами. Треба було забезпечити прийнятний час перебування заправленої ракети на бойовому чергуванні, збільшити дальність польоту до міжконтинентальної, розмістити ракети в шахтних пускових установках, збільшити ефективність ракетного комплексу за рахунок застосування головної частини, що розділяється, з індивідуальним наведенням бойового блока на ціль і вирішувати чимало інших не менш важливих проблем.

1971 року, коли в день свого 60-річчя пішов з життя засновник КБ «Південне» академік М. Янгель, начальником і головним конструктором було призначено В. Уткіна. Володимир Федорович свято шанував створене попередником і ніколи не протиставляв свої успіхи досягненням минулих років.

Це був самий напружений період у діяльності колективів КБ «Південне», Південного машинобудівного заводу і всіх суміжних підприємств — тривала одночасна розробка трьох бойових комплексів і одного космічного. Крім цього, в розробці було кілька космічних апаратів наукового, оборонного й народногосподарського призначення.

Воістину тріумфом В. Уткіна було створення могутньої рідинної міжконтинентальної стратегічної ракети Р-36М2, відомішої у світі як СС-18, оснащеної ядерними бойовими блоками індивідуального наведення і здатної завдати удар у відповідь в умовах ядерного нападу ймовірного супротивника. Недарма американські військові назвали її «Сатана». Цей ракетний комплекс і сьогодні несе бойове чергування в складі ракетних військ стратегічного призначення Росії.

Іншим напрямом бойового стратегічного ракетобудування була розробка твердопаливних міжконтинентальних ракет стаціонарного й мобільного базування. В. Уткіну разом з колективами КБ «Південне», суміжних наукових організацій і промислових підприємств довелося вирішувати низку великих науково-технічних проблем, таких, як створення нових конструктивних, теплозахисних і ерозійно стійких матеріалів, нового твердого палива з унікальними енергетичними й експлуатаційними характеристиками, склопластикових корпусів рухових установок, та інших.

Підсумком цих зусиль було створення твердопаливної міжконтинентальної ракети 15Ж60 шахтного і 15Ж61 (СС-24) залізничного базування. Ці ракети було оснащено головною частиною, що розділяється, з десятьма ядерними бойовими блоками індивідуального наведення, стійкими до вражаючих чинників ядерного впливу. Бойовий залізничний ракетний комплекс, що є на озброєнні російської армії, за своїми технічними характеристикам дотепер не має аналогів у світовому ракетобудуванні. За високу точність влучення в ціль він одержав на Заході назву «Скальпель».

Відчуваючи віяння часу, Володимир Федорович уніс нове і в ракетно-космічний напрям. До цього в КБ «Південне» космічні ракетоносії створювали на базі бойових ракет. Так з’явилися «Космос» і «Циклон». Після довгих великомасштабних обговорень у КБ, на заводі, у міністерстві з замовником Володимир Федорович приймає рішення створювати новий спеціалізований, що не має аналогів у світі, ракетно-космічний комплекс на паливі з рідкого кисню й гасу. Довелося вирішувати безліч складних науково-технічних проблем. Результатом зусиль КБ «Південне», суміжних організацій і підприємств було створення ракетно-космічного комплексу 11 К77, який у наш час відомий як «Зеніт». Він увібрав у себе найпередовіші науково-технічні рішення: цілком автоматизовану, безлюдну підготовку до пуску ракети-носія, застосування унікальних за енергетичними характеристикам двигунів і швидкодіючий цифровий обчислювальний комплекс у системі управління, високу продуктивність пусків.

Ракета-носій «Зеніт» дотепер є кращим у світі ракетно-космічним комплексом середнього класу. Це дало змогу йому стати основою міжнародної космічної програми «Морський старт», котру по праву називають програмою ХХІ століття.

Під керівництвом В. Уткіна продовжили роботи в галузі створення космічних апаратів, початок яким було покладено 16 березня 1962 року, коли був запущений перший супутник, розроблений конструкторським бюро «Південне». За минулі роки створено, відпрацьовано й освоєно у виготовленні 68 найменувань космічних апаратів, успішно виведено на орбіту майже 400 супутників. КБ «Південне» на чолі з Володимиром Федоровичем стало у галузі монопольним творцем космічних апаратів глобального радіоелектронного спостереження, народногосподарських комплексів спостереження поверхні Землі і Світового океану на базі радіолокаційної станції бокового огляду космічного базування, космічних станцій для комплексного дослідження приземного космосу, Сонця і сонячно-земних зв’язків.

Знаменною подією стала реалізація великої програми «Інтеркосмос», що була значним внеском у справу спільного дослідження навколоземного простору ученими різних країн. 

Як керівник Володимир Федорович дбайливо ставився до колег, допомагав їм у важку хвилину, ніколи не стримував ініціативи і цілком довіряв своїм соратникам. Він благословив у «велике плавання» Л. Кучму, В. Горбуліна, С. Конюхова і багатьох інших.

Заступник генерального конструктора КБ «Південне» Ю. Сметанін казав, що «біографія В. Уткіна відбиває не лише історичний період активної діяльності КБ «Південне» і розвитку ракетної техніки в цілому, але й якоюсь мірою зовнішньополітичну лінію нашої колишнього держави. Наявність могутніх бойових стратегічних комплексів, створених під керівництвом генерального конструктора В. Уткіна, сприяла «таненню» льоду холодної війни, розв’язанню розбіжностей з питання орбітальних бойових головних частин, успіхам на переговорах про скорочення стратегічних наступальних озброєнь».

Дніпропетровськ.