Влада над лідерами не гарантує влади над народом

Кількісно в обласній раді, яка складається з 95 депутатів, переважає фракція «Злагода». У ній, за даними обласного управління юстиції, зареєстровано 48 осіб, а в «НУ» — 41. Шість депутатів офіційно залишаються позафракційними, серед них і голова облради Василь Брус і голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк. Якщо врахувати, що у «Злагоді» є чимало підлеглих Михайла Вишиванюка по «службі», а голова обласної ради до цього був першим заступником голови облдержадміністрації, то неважко здогадатися, хто насправді має вплив на цю фракцію і загалом на раду. Втім, політичний розклад сил в обласній раді, як і загалом у владних кабінетах, оглядачі схильні вважати кривим віддзеркаленням реальності. Бо про політичні уподобання прикарпатців найкраще свідчать результати голосування за списки політичних партій на минулих виборах. Безумовним лідером тоді був і залишається політичний блок Віктора Ющенка «Наша Україна». На виборах 2002 року він зібрав на Прикарпатті понад 75 відсотків голосів. Ще майже десять відсотків голосів припало на БЮТ, а решту по кілька відсотків поділили між собою провладний блок «За ЄдУ», СПУ, СДПУ(о) і КПУ. Власне, згадані політичні сили і нині залишаються найбільш «живими» на Прикарпатті. Інші (а в області всього зареєстровано понад 70 обласних організацій політичних партій) не виявляють або майже не виявляють ознак політичного життя і, очевидно, прокинуться лише на період президентських виборів.

Найпотужнішою політичною силою на Прикарпатті є, безумовно, блок «Наша Україна». Її обласний штаб очолює Зіновій Шкутяк, який, до речі, вже вдруге впевнено переміг на виборах Івано-Франківського міського голови, незважаючи на жорстку боротьбу з конкурентами. Блок на Прикарпатті є наймасовішим і об’єднує дев’ять партій правоцентристського і правого спрямування.

Сюди входять обласні організації партій Народний рух України, КУН, ПРП, УНП, Ліберальної партії України та інші. На обласному рівні до блоку не ввійшла обласна організація Республіканської Християнської партії, зате ввійшли її Івано-Франківська міська і районні.

Звичайно, найбільш укоріненою у свідомість прикарпатців є партія Народний рух України. Подолавши певну кризу під час звітно-виборної кампанії, коли пост голови довго не могли поділити між собою троє авторитетних людей, НРУ активізувався, особливо в молодіжному середовищі і серед інтелігенції. З приходом до керівництва обласним НРУ народного депутата України Романа Ткача ця організація розгорнула потужну кампанію за повернення «старих» рухівців і поповнення його молодими кадрами. Лише за літній період поновили своє членство в Русі понад 200 осіб. А організації «Молодий рух» нині активно діють у Рогатинському, Тисменицькому районах, у містах Коломиї та Івано-Франківську, на стадії формування у Долинському районі і місті Калуші. Сьогодні в цій обласній організації налічується понад чотири тисячі членів. Вона має організації в кожному районі і містах обласного підпорядкування, а також близько 300 первинних осередків.

Ще одна підвалина блоку «Наша Україна» — обласна організація Української народної партії (голова завідувач міськво Калуського міськвиконкому Олександр Челядин), яка утворилася внаслідок об’єднання частини ДемПУ, що відкололася від ДемПУ Ганни Антоньєвої, з Українським народним рухом Юрія Костенка. До речі, одним із ініціаторів такого кроку була саме Івано-Франківська обласна організація ДемПУ.

Друге місце за політичними симпатіями прикарпатців посідає Блок Юлії Тимошенко, який очолює завідувач кафедри Національного технічного університету нафти і газу Дмитро Шлемко.

Щодо обласних організацій партій, які на виборах входили до блоку «За єдину Україну», то після його розпаду їх намагається згуртувати ПКР — Політично-координаційна рада, яку очолює голова обласної організації РХП Ігор Банах. На чолі майже всіх цих партій — високопосадовці. Так, обласні організації Аграрної партії очолює заступник голови ОДА Богдан Костюк, Партії регіонів — ще один заступник Ігор Зварич, НДП — начальник управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області Ярослав Арабчук, Партії промисловців і підприємців України — голова правління ВАТ «Виробничо-торговельне швейне підприємство «Галичина» Остап Дзеса і т. д.

Начебто самодостатнім політичним острівцем у цьому політичному морі намагається видаватися обласна організація СДПУ(о), яку нині очолює проректор Прикарпатського університету імені В. Стефаника Володимир Великочий. Це партія, яка має значні претензії на владу, що йдуть від її центрального керівництва. Однак після трагічної загибелі її лідера, заступника голови ОДА Миколи Шкрібляка, організації нелегко компенсувати цю втрату. Водночас у народі ця партія й далі стійко асоціюється з приналежністю до олігархічних кіл.

Лівий спектр партій на Прикарпатті поки що не вельми впливовий. Сюди належать обласні організації СПУ і КПУ. Хоч загалом СПУ сьогодні і не виявляє на місцевому рівні великої політичної активності. Але аналітики вважають її потенційно життєздатною, оскільки її ідеї знаходять підтримку серед населення. Водночас вони зауважують, це можливо лише за певних обставин, зокрема, коли лідер партії Олександр Мороз і далі ставатиме «більш українським». Обласна організація КПУ, власне, на Прикарпатті відома лише своїм лідером — народним депутатом України Пилипом Буждиганом, і зрідка нагадує про себе акціями, які проводить до червоних дат календаря, а також проти «гноблення трудящих», на які збирає кількасот учасників, здебільшого пенсійного віку.

«Бродіння умів», яке відбувається в народі, не відображено в реальній владі. Про домінування «нашоукраїнців» у владних структурах можна говорити лише у кількох районах, зокрема в Калуському, і містах Калуші та Коломиї. У решті часто — патова ситуація, коли жодна із сторін не має достатнього впливу для прийняття рішень, що ускладнює її роботу. Характерно, що міськими головами усіх великих міст — Івано-Франківська, Коломиї, Калуша, яких обирав народ, стали «нашоукраїнці». Звісно, що така розстановка політичних сил у радах — від обласних до сільських — нерідко призводить до протистояння.

Усі партії не мають своїх інформаційних видань. Фінансово сильніші партії, які мають кошти на політичну рекламу, висвітлюють свої погляди через існуючі ЗМІ. Безумовно, спрацьовує і таке поняття, як прихильність тих чи тих ЗМІ до конкретних партій. Але більшість ЗМІ через свою фінансову залежність здебільшого ілюструє погляди влади на політичну ситуацію.

Офіційними джерелами фінансування майже у всіх організаціях називають внески і благодійні пожертвування. Але внески — це суто умовне поняття, бо за ті кошти навряд чи можна утримувати навіть свої політичні структури. Щодо внесків спонсорів, то їх ніхто не афішує. Благодійники не хочуть, щоб світилося їхнє ім’я поряд з якоюсь партією.

Цікаво, що за долю селян начебто переживають багато партій. Але, як правило, у селах про них не знають і їхньої турботи не відчувають. Більшість партій очолюють представники інтелігенції, якщо під нею розуміти працівників інтелектуальної праці. Але наразі, який відсоток інтелігенції чи робітничого класу у політичних партіях, невідомо. Авторитетних соціологічних установ на Прикарпатті нема. Можна говорити лише про спроби проводити соціальні дослідження, але професійністю вони не відзначаються.

Загалом, як досить влучно сказав один з місцевих політологів, влада Прикарпаття має владу над лідерами, але лідери не мають влади над народом. І останнє, мабуть, «ахіллесова п’ята» прикарпатського політикуму.

Івано-Франківська область.