Бюджет-2004:не проїдати, а інвестувати

— Здебільшого, позитивно. Бюджет подали вчасно. І вже компенсували тижневу затримку з першим читанням. До другого — достатньо часу для доопрацювання. Вдалося здійснити важливу для бюджету корекцію частини податкового законодавства. Шанси на те, що основний фінансовий закон буде прийнято до кінця року, зросли. Тепер важливо не затягнути підготовку до другого читання, нормалізувати процедуру його обговорення. Ціна питання — в якості бюджету.

— Більш-менш. Маємо вже добротну основу. Незначний дефіцит і спосіб його фінансування негативно не позначаться на стабільності гривні і споживчих цінах. Бо кошти від приватизації та зовнішні запозичення не є новою емісією. Дефіцит не монетизується, а отже, не загрожує інфляцією. За бажання його навіть можна зменшити, зробити нульовим або досяти профіцитного балансу щонайменше на 400 мільйонів гривень. Але ще раз наголошу: якщо дефіцит і залишиться, він не вплине на фінансову стабільність. Нераціонально спрямовувати його на поточне державне споживання. Якщо вже його зберігати, то варто подбати про те, щоб дефіцит був не лише безпечний для макропоказників, а й корисний для економічного зростання. Через це його доречно використати на інвестиції.

— Як на мене, доходи, справді, можна збільшити. Після першого читання вони вже приросли на 2,8 мільярда гривень. Можна розраховувати ще на 1—1,2 мільярда, якщо скоригувати прогноз макропоказників.

Очікувана інфляція не повинна перевищувати наступного року п’ять відсотків. У нас є достатньо підстав для реалістичніших прогнозів і без більшого інфляційного податку. Проект держбюджету обрахований за курсом 5,42 гривні за американський долар. Гадаю, автори законопроекту недооцінюють міць українських грошей. Валютний курс занижено.

Звісно, уточнення цих двох показників може на пару сотень мільйонів зменшити доходну частину. Натомість майже один мільярд гривень доходів принесла б корекція прогнозу темпу приросту ВВП з 4,8 до 6 відсотків. Урядові розрахунки штучно занижують можливі масштаби зовнішнього і внутрішнього попиту. Я маю на увазі поступове покращення кон’юнктури на світових ринках. Крім того, не для красного слівця ми пообіцяли людям 13-відсотковий податок на їхні доходи, новий прожитковий мінімум, повернення боргів у заробітних платах. Усе це — споживчий попит. А потім, згадайте, теперішній бюджет спирався на 4-відсоткове зростання ВВП, але маємо значно кращий результат. Отже, 3,8—4 мільярди (з урахуванням 2,8 мільярда гривень і без коштів від приватизації) можна вишукати.

— Згідно з міжнародними стандартами бюджетного планування приватизаційна виручка є не доходом, але може використовуватися для фінансування частини державних потреб. Оскільки ці гроші не впливають на монетарні індикатори і не загрожують інфляцією, ними зручно фінансувати дефіцит бюджету. Але розумніше, звісно, спрямовувати на інвестиції. Додам ще. Я не радив би і «доточувати» доходи за рахунок якихось додаткових податків чи квазіподатків. Адже зазначені 2,8 мільярда гривень є платнею за рівномірніший податковий тиск на підприємства. Для тих, хто мав пільги чи преференції, податкове навантаження все-таки зростає. Їм до цього ще треба адаптуватися. Добре, що це враховано вже тепер, про що свідчить відмова від деяких торішніх екзотичних пропозицій на кшталт вилучення у підприємств до бюджету частини амортвідрахувань і прибутків. Але бажано посилити дивідендну політику з боку ФДМУ до державних часток на підприємствах державної та змішаної форми власності. На часі також посилити вплив держави на інвестиційне використання частини амортизаційних коштів. Справедливо відхилили додаткову платню за валютні обмінні операції з метою збільшити доходи Пенсійного фонду, однак не завадило б прийняти таке саме рішення про відсотки, нараховані за депозитними вкладами громадян.

— Зовнішні запозичення надмірні, внутрішні — недостатні. Скоротити зовнішній борг на кілька десятків мільйонів доларів — дуже скромно. Слід прискорити прийняття рішення про повне або траншове повернення боргів МВФ, про що ми вже з вами вели мову. Навіть його повернення рівномірними частками упродовж року дасть змогу скоротити зовнішній борг на суму удвічі більшу, ніж пропонується проектом держбюджету на 2004 рік. Якщо вже брати у борг, то більше — на внутрішньому ринку.

Треба подбати і про реструктуризацію боргу, про повернення заборгованості з ПДВ (якщо є на те законні підстави), в будь-якому разі істотну частку цих боргів треба повернути 2004 року.

— Вагомий. Ми у цьому зацікавлені. Від збалансованого бюджету залежить ефективність монетарної та валютно-курсової політики НБУ. Тому ми підтримаємо доходи бюджету здійсненням добротної грошової політики. НБУ і надалі гарантуватиме стабільність гривні. Продовжимо реформування банківської системи, посилимо нагляд за надійністю роботи банків. Ми — за збільшення обсягів кредитування громадян, що стимулюватиме розширення споживчого попиту, а отже — економічне зростання. Ми не збираємося згортати кредитування, а з ним і рефінансування. А зароблені нами доходи (після вирахування видатків) підуть до бюджету. Розмови про те, буцімто банківська система тепер має надлишкову ліквідність, — пусте: банки мають ліквідність, яка адекватна періоду економічного зростання і відповідному попиту на гроші. Інша річ, збільшення кредитних ресурсів не повинно провокувати нарощування непрацюючих кредитів. А отже маємо дбати і про їх вчасне повернення. Сподіваємося, що реструктурований урядовий борг (з валютною часткою включно) почнуть обслуговувати, і держбюджет одержить відповідні доходи. Слід також спільними зусиллями уряду та НБУ запобігти виникненню пауз в обслуговуванні процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 року, що зменшило доходи і Центробанку, і уряду минулого дефляційного року. Отже, Нацбанк підставить своє надійне, як завжди, плече бюджету-2004 і через підтримку економічного зростання, і безпосереднім перерахуванням своїх доходів.