Минулого четверга Святослав ПІскун через «гарячу телефонну лінію» протягом години спілкувався з бажаючими розповісти Генпрокуророві правду про порушення прав громадян у його та сусідніх відомствах.
Ділячись враженнями після «дротяного» ходіння в маси, Святослав Михайлович узагальнив тему: якщо торкатися ситуації з антикорупційною боротьбою загалом по країні, то «нас не задовольняє такий стан речей, коли головними корупціонерами стають дрібні чиновники. Ми вимагаємо, щоб робота спецпідрозділів була спрямована на міністрів, заступників міністрів, начальників департаментів, котрі приймають рішення в масштабах країни».
Вказавши борцям зі злочинністю на сліди, що відбилися на порогах високих кабінетів (напевно, Генпрокурор володіє даними, що масштабні рішення в нашій країні нероздільні поки що з корупцією, та, на жаль, не уточнив, де натоптано найбільше), сам Святослав Піскун «спрямував роботу» на традиційний об’єкт — Юлію Тимошенко. Хоча лідерка БЮТу вже давно, здавалось би, й не трудиться у Кабміні, підозріливий Генпрокурор чомусь продовжує ставитись до неї як до віце-прем’єра, що загрожує глобальними рішеннями спокою кількох підшефних, «бідних, зате чесних трудівників» енергетичного ринку.
Минулого тижня ГПУ відіслала до парламенту чергове подання на тему вічно «першої свіжості»: дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Юлії Тимошенко. Як пам’ятаємо, попередній прокурорський «штурм» ВР завершився поразкою: Голова Верховної Ради Володимир Литвин за рекомендацією Регламентного комітету відхилив подання як необгрунтоване. Та, з’ясувалось, задум «як облаштувати на нарах Юлію Тимошенко» живий, мов невмируще мистецтво...
Нині в тому самому комітеті ВР вивчають «особливості стилю» нового-старого «паперу». Здається, Генпрокуратура, як і минулого разу, знов відштовхнула «батька» перед входом до «пекла»: не дочекалася рішення Житомирського апеляційного суду, де розглядають «справу колишніх керівників ЄЕСУ». Можливо, на Різницькій і «яснобачать» вердикт незалежного в нашій державі суду, але, нагадаю, в парламенті вже звертали увагу на цю незграбну квапливість відомства, яке, за ідеєю, покликане пильнувати законність. То чому й цього разу летять, як на пожежу, коли палій ще сірників не купив?
Принаймні в парламентських регламентознавців тепер є підстава знов повернути «папір» хоча б до офіційних новин із Житомира. А Святославу Михайловичу ліпше б тим часом глибше «вшанувати увагою» ще одну представницю слабкої статі: тим паче що Ольга Колінько вже давно натякає на свою небайдужість до персони Генпрокурора. Заради прихильності навіть вказала на факти корупційних діянь самого пана законника. Може, щось і наплутала — хто цих борців з корупцією знає, коли «робота спрямована» на генпрокурорську посаду.
Щоправда, Святослав Піскун у цій ситуації повівся гідно і запросив пані Колінько на розширену колегію Генпрокуратури, де планували розглянути, крім стану дотримання законів у боротьбі з оргзлочинністю та розгляду скарг громадян в органах прокуратури, ще й таке невеличке питання, як захист прав і свобод працівників ЗМІ. Але, на жаль, ми «пролетіли» зі своїми свободами, і тепер невідомо, коли ГПУ повернеться до захисту наших прав. Розширену колегію перенесено на невизначену перспективу. Як стало відомо, Ольга Колінько не скористалася шансом зустрітися тет-а-тет з головним прокурором країни, якого «заочно» звинуватила в діях, що підпадають під статтю. А він як людина принципу навіть відмовився від звичного превентивного методу в боротьбі з корупцією. Довелося прокурорам, що з’їхалися на засідання мало не з усієї країни, повертатися додому ні з чим. Генпрокурор налаштований рішуче: доки голова Координаційного комітету з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією при Президентові О. Колінько, глава Служби безпеки І. Смешко та Міністр внутрішніх справ М. Білоконь не зволять спільно позасідати на Різницькій, стан дотримання законів, прав і свобод розглядатися не буде. Правильно. Корупція є корупція, сама ГПУ її не здолає. Тут аби з Юлією Тимошенко справу довести...
До речі, заступник пана Піскуна Віктор Шокін днями запевнив журналістів, що наполегливість його відомства має невичерпні запаси: якщо це подання Верховна Рада знов поверне до ГПУ, то остання зробить «зустрічний пас». Тобто знов «відфутболить» «папір» під склепіння парламенту. Заступник Генпрокурора пояснив таку «гру» «додатковим обгрунтуванням», але зміст його уточнити відмовився. Хоча що тут секретного? І без уточнення ми пам’ятаємо про «додаткові обставини». Вибори називаються...
