Народний хор «Калина» Полтавського національного педуніверситету виступив на ґанку адмінбудівлі обласної влади. У такий спосіб цей славетний колектив разом із сотнями земляків відзначив свій ювілей — 35 років із дня заснування. І водночас присвятив концерт 200-річчю Тараса Шевченка та пам’яті Героїв Небесної Сотні.
Хористи стояли саме на тому місці, де ще два місяці тому шикувалися міліціонери із кийками. Однак українська пісня перемагає будь-яку зброю і гоїть найтяжчі рани. Особливо та, яку співають «калиняни» під орудою засновника і незмінного художнього керівника та диригента хору, заслуженого діяча мистецтв України Григорія Левченка.
У часи, коли топталося все українське, а багатьох підозрювали у буржуазному націоналізмі, він створював «Калину» за підтримки тодішніх ректора педінституту Івана Зязюна і керівника області Федора Моргуна. Нібито лише для того, щоб естетично розвивати майбутніх педагогів, виховувати їхні художні смаки. Далеко не всі помічали тоді прозірливу мудрість людей, які зберегли для нащадків найкоштовніші скарби народної пісенної спадщини.
«Калина» із аматорського колективу перетворилася на одну з мистецьких візитівок нашої держави. Після її концертів за кордоном, насамперед у Західній Європі, ті, хто раніше не чув жодного українського слова, закохувалися у нього з перших акордів «калинянських» пісень.
Полтава.
На знімку: полтавська «Калина».
Фото автора.
