Шахтарські каски — не розмінна монета

За інформацією Державного управління статистики у Донецькій області, три чверті шахтарів працюють у шкідливих умовах. Рівень виробничих травм на шахтах перевищує середній по області показник уп’ятеро. Саме на вугільну галузь припадає 62% від загального числа людей, що загинули на виробництві. Час показав: закриття шахт не завжди себе виправдало. Потреби економіки вимагають, а наявність запасів вугілля дозволяє розвивати галузь. Щоправда, з липня 2003 року вуглевидобуток галузі перестав скорочуватись і почав зростати. Це сталося завдяки збільшенню бюджетного фінансування та інвестицій в основний капітал вугільної промисловості. Мінпаливенерго планує до кінця цього року видобути до 80 млрд. тонн вугілля, що повною мірою забезпечить генеруючі компанії паливом узимку.

Аналіз роботи шахт у першому півріччі 2003 року свідчить про поступове зменшення збитків. За рахунок коштів, виділених у поточному році для технічного переоснащення шахт, у роботу введено 23 лави з середньодобовим навантаженням 590 тонн.

Чого ж очікувати шахтарям наступного року? Згідно з проектом закону про Державний бюджет України на 2004 рік видатки на розвиток вугільної галузі заплановано в обсязі 3,2 мільярда гривень. Але якщо не враховувати обов’язкових відрахувань до фондів соціального страхування, то вугільникам залишиться 2,6 мільярда.

За інформацією Державного департаменту вугільної промисловості, якщо на будівництво і переоснащення шахт буде спрямовано 1,1 мільярда гривень (як пропонує Мінпаливенерго), це дасть змогу продовжити будівництво 62-х нових високопродуктивних лав, завершити будівництво 37-ми діючих шахт тощо. А якщо такі кошти з держбюджету на будівництво і ремонт шахт не надійдуть, доведеться консервувати розпочате будівництво, що потребує понад 420 мільйонів гривень. Це також зменшить обсяги видобутку вугілля і значно погіршить соціальне становище гірників.

Фахівці з Центру економічного розвитку (Київ) та Вугільного консалтингового центру (Донецьк) на замовлення Світового банку дослідили основні проблеми розвитку вугільної галузі та регіону Донбасу. У висновках дослідження йдеться: «Виходячи з реалій стану української вугільної промисловості, на період виводу галузі з кризи необхідно зберегти систему державної підтримки як цільову державну програму. Розміри фінансової підтримки з року в рік мають поступово скорочуватися». Окрім того, експерти рекомендували Мінпаливенерго ініціювати перед урядом підготовку для вугільної промисловості програми приватизації. До речі, цю можливість передбачено проектом Державної програми приватизації на 2003-2008 роки.

Депутати з бюджетного комітету схвально сприйняли останні кроки уряду, спрямовані на розв’язання проблем вугільної галузі. Кабінет Міністрів України в серпні 2003 року затвердив порядок надання і визначення обсягів державної підтримки шахт, а також порядок будівництва і технічного переоснащення підприємств з видобутку кам’яного, бурого вугілля і торфу. Крім того, уряд ухвалив постанову про забезпечення виконання програми «Українське вугілля» на 2003 рік. (Цю програму було прийнято Кабміном у 2001 році, однак через обмежене бюджетне фінансування її не втілено в життя). Парламентарії наполягають збільшити обсяг фінансування програми «Українське вугілля. Варто додати, що тепер фінансування цієї програми виконується лише на 30 відсотків. У Держбюджеті-2004 депутати обстоюють повне, а не часткове (як це передбачено в законопроекті) погашення заборгованості із зарплати шахтарям. Адже є рішення трудового арбітражу між Мінпаливенерго і профспілкою працівників вугільної промисловості про необхідність упровадження нової бюджетної програми «Погашення заборгованості шахтарям із зарплати за минулі роки». У профільного парламентського комітету викликає стурбованість і стаття 84 проекту бюджету, яка призупиняє виплату пенсій працюючим пенсіонерам, а їх у вугільній промисловості задіяно більш як 40 відсотків.

Комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки у своєму рішенні щодо проекту бюджету на наступний рік також зазначив: «Державна підтримка будівництва та технічного переоснащення підприємств із видобутку вугілля і торфу не покращується. Виділення коштів на ці цілі зі спецфонду, за рахунок цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, створює умови для недофінансування мінімальних потреб вугільної галузі на її розвиток».

Якою ж усе-таки буде державна підтримка вугільної промисловості? Реальною допомогою чи черговою паперовою обіцянкою? Чи отримають нарешті шахтарі те, що заборгувала їм держава за довгі роки? Усе залежить від уряду та бюджетного комітету Верховної Ради. Саме тепер у керівництва країни є шанс допомогти нарешті гірникам, від кропіткої щоденної праці яких залежить те, чи буде в домівках громадян тепло. Якщо цей шанс лишиться невикористаним — буде привід думати, що хтось навмисне тримає в напрузі шахтарів, навмисне тероризує суспільство і загострює кризу в соціальній сфері напередодні президентських виборів.