«А зараз ви побачите диво Господнє!» — пообіцяв наш гід під час екскурсії у село Чинадієве Свалявського району Закарпаття. Мікроавтобус зупиняється поруч із невеличкою католицькою церквою. Оскільки в групі люди зібралися дорослі і розумні, тож приготувалися слухати чергову красиву легенду. Однак побачене і почуте було настільки простим і очевидним, що спантеличувало. Ми роздивлялися Господній хрест у дереві, що зберігається тут з минулого року, і слухали розповідь, власне переказ вражень очевидців і того, що вже встигла повідомити закарпатська преса.
У квітні 2002 року лісоруби Мукачівського лісгоспу проводили планову рубку лісу в районі села Брестів (це 7 км від Чинадієвого). Рубали бук, деревина якого надзвичайно міцна, тож зрубані дерева далі розколюють за спеціальною технологією, вбиваючи клин. Робота загальмувалася, коли на черговому дереві зупинилася бензопила. З розповіді лісника Решетаря Андрія, стовбур мав діаметр до одного метра, а вік бука оцінили десь під 100 років. Лісоруби здивувалися, що бензопилу заклинило, і наступного дня принесли нову. Ця також вийшла з ладу. Згодом дерево таки спиляли. Далі за технологією його мали розпиляти на частини певної довжини, потім колоти. Але знову почалися негаразди — бук ніяк не хотів розколюватися за технологією. Деревину поставили вертикально. Декілька разів убивали клин, який потім ніяк не могли витягнути. Робота тривала кілька днів, бук не змогли розколоти і дали йому спокій. Але деревина впала на землю і розкололася надвоє. Звідти піднялася невеличка хмаринка, що світилася. Здивовані (і трохи перелякані) лісоруби мовчки роздивлялися зображення хреста на розколотих частинах. Малюнок створюється темними волокнами дерева на тлі звичайних світлих. Хрест завбільшки 35 сантиметрів, має правильні пропорції і чіткі контури. На одній частині із зображенням є канавка (глибиною до сантиметра), а на другій відповідний виступ. При поєднанні частин вони повністю сходяться. Одна частина нині зберігається в первісному вигляді у Чинадієвській Свято-Іллінській греко-католицькій церкві. Другу відвезли у православну церкву в селі Брестів. Тут її обрізали під ромб, відшліфували і покрили лаком.
Лісник Андрій Решетар тільки розвів руками: «Я ще такого ніколи не бачив!» Лісоруби вважають: мабуть, не треба було пиляти того бука. Служителі церкви кажуть, що це, безперечно, знак. Добрий чи поганий — покаже час. Може, натяк для тих, хто нині нищить закарпатські ліси. До дискусії було запрошено вчених із Ужгородського національного університету, фахівців із Києва, Харкова. Також цю інформацію подали деякі інтернет-видання. Є лише версії, але жодна не пояснює виникнення такого зображення. Найпоширеніша така.
Для того, щоб з’ясувати, що тут було насправді, треба провести низку досліджень. Потрібен поперечний розріз відколотої частини дерева в місці розташування хреста, щоб за річними кільцями дослідити процес. Найімовірніше, з’ясується, що колись це дерево було стесано і в нього врізали залізний хрест. Далі бук ріс, деревина поступово обминала хрест, доки повністю не закрила. Але при цьому нові шари, що наростають щорічно, ніби зберігали форму пошкодження. З чого був хрест — також треба досліджувати. Але, найпевніше, виходячи із кольору і фактури, він був залізним. (Навряд чи автор бачив те, швидше, опис дається за знімком. — А. С.). Та без доступу повітря і під впливом рослинного соку поступово перетворився на складну суміш окислів. Ну а кому спало на думку врізати в дерево хрест і навіщо, то це вже, напевно, таємниця віків. Враховуючи глибину розташування хреста — 15 см, і приблизну товщину річного кільця у бука (близько півміліметра), зроблено це було 200-300 років тому.
В Інтернеті є повідомлення про подібні знахідки у закарпатських селах Яблуневе і Перехресне. Але наукового пояснення диву на сьогодні немає.
