Нова норма: Верховна Рада ухвалила Закон України «Про поховання та похоронну справу».
Це означає, що на рівні закону в нашій країні врегульовано відносини, які виникають після смерті (загибелі) особи, а також процедуру поховання, гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
Закон визначив низку принципів, на яких має базуватися діяльність з поховання померлих. Відповідно до них, зокрема:
— держава має гарантувати належне поховання померлих;
— поховання здійснюватиметься в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення особи при житті, а в разі відсутності такого волевиявлення — з урахуванням побажань родичів;
— держава компенсує певні (передбачені законом) витрати, пов’язані з похованням;
— передбачається безоплатне виділення місця для поховання небіжчиків (їхніх останків) чи урн із прахом на кладовищі (у колумбарії).
Новий закон закріпив право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Тобто, відходячи у світ інший, можна заповісти, що після смерті мають зробити з вашим тілом. Зокрема, дати згоду чи не погодитися на проведення патолого-анатомічного розтину; на вилучення органів та/або тканин тіла. А також маєте право заповісти поховати у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними особами, які пішли з життя раніше, або ж висловити бажання, щоб тіло піддали кремації (спалили). Можна доручити виконати своє волевиявлення певній особі.
За цього закон застерігає, що з тілом небіжчика слід поводитися відповідно до волевиявлення, якщо не виникли обставини, за яких його виконання неможливе. У разі відсутності відповідного волевиявлення, вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів чи іншої особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати небіжчика.
До компетенції органів місцевого самоврядування закон відніс вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв’язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, малозабезпечених громадян, а також надання допомоги на поховання громадян та в інших визначених законом випадках. Допомога на поховання надається виконавцю волі померлого або особі, яка зобов’язалася поховати небіжчика (якщо за життя на останнього поширювалася дія Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»). Розмір такої допомоги має бути не менший за прожитковий мінімум, встановлений законом (на сьогодні це — 342 гривні). Розмір допомоги на поховання незастрахованої відповідно до цього закону особи визначається Кабінетом Міністрів України.
Передбачено також і безоплатне поховання осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також учасників бойових дій під час Великої Вітчизняної війни.
Окремо врегульовано питання поховання померлих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу ОВС, кримінально-виконавчої системи та податкової міліції. На відповідні відомства покладено обов’язок надавати допомогу в похованні таких осіб та компенсувати витрати на поховання та на спорудження надгробків у разі, якщо зазначені особи померли (загинули) під час проходження служби.
Закон визначив порядок надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності. Передбачено, що вартість необхідного мінімального переліку ритуальних послуг встановлюється в порядку і в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної та міської ради. Надання інших ритуальних послуг здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.
Звертаємо увагу на важливе, особливо для великих міст, положення нового закону — за зверненням виконавця волевиявлення небіжчика або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.
Після здійснення поховання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання його поховати, як користувачу місця поховання (місця родинного поховання) спеціалізоване комунальне підприємство або виконавчий орган місцевої ради видає відповідне свідоцтво.
Законом також визначено види поховань померлих в нашій країні: закопування в могилі труни з тілом померлого; спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого; розвіювання праху померлого.
З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом.
Для довідки: цей закон ухвалено парламентом 10 липня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його текстом можна ознайомитися у «Голосі України» за 4 вересня ц. р.