Дах над головою:теореми і аксіоми квадратури дому

— Валерію Павловичу, скажіть, будь ласка, наскільки проект Житлового кодексу України відрізняється від чинного Житлового кодексу Української РСР?

— У Житловому кодексі Української РСР та чинному законодавстві України відсутні такі правові поняття, як право власності на житло, соціальне житло, кредити на будівництво та придбання житла, реприватизація житлових приміщень, оренда житла, плата за житло, об’єднання забудовників, товариства власників житла, а також відсутні визначення кола осіб, які потребують соціального захисту, існують обмеження щодо розмірів житлових приміщень, які будуються громадянами за їх кошти. Тому без створення належного правового поля громадяни України і насамперед ті, хто перебуває на обліку для поліпшення житлових умов, не мають умов для реалізації своїх конституційних прав на житло. Враховуючи те, що майже 80 відсотків громадян України набули право власності на житло, актуальним для багатьох з них є врегулювання питання використання приватних приміщень для здійснення підприємницької діяльності, умови та правила переведення житлових приміщень у нежитлові тощо.

Зокрема, статті 7 та 8 викликали нарікання, що вони начебто обмежують право власників займатися бажаним видом діяльності. Однак норми, якими визначено, що власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про власність» та Цивільного кодексу. Одночасно зазначеними законами визначено, що у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, яким і має стати Житловий кодекс, діяльність власника може бути обмежена або припинена.

Ключовими нормами, які введено у нову редакцію законопроекту, є інститут соціального житла, зобов’язання держави по відношенню до тих громадян, які перебувають на квартирній черзі, права та обов’язки власників житла щодо його утримання та оплати житлово-комунальних послуг, реприватизація житла. Запропонований проект Житлового кодексу покликаний врегулювати питання надання житла громадянам у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташоване їхнє житло, для державних та громадських потреб.

Стаття 1 запропонованого законопроекту дає тлумачення необхідних правових понять, які визначатимуть та забезпечуватимуть регулювання правовідносин, що виникають під час реалізації громадянами свого конституційного права на житло. Однак, враховуючи висновки експертизи, треба зосередити увагу на тому, щоб у тексті кодексу не траплялися розбіжності між юридичними термінами.

Новими є статті «Переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові», «Порядок використання нежитлових приміщень», «Повноваження місцевих державних адміністрацій» в частині реалізації житлової політики, що кореспондується із Законом України «Про місцеві державні адміністрації», «Реприватизація житла», оскільки Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» це питання не врегульовано, «Плата за житло», яка визначає складові плати за житло (плата за найм житла, плата за утримання будинків та прибудинкових територій, плата за комунальні послуги, відрахування на капітальний ремонт). Введено главу «Управління житловим фондом. Утримання та реконструкція житла. Державний нагляд за використанням та утриманням житлового фонду». У розділі «Вирішення житлових спорів» зроблено спробу зібрати всі статті, що регулюватимуть позбавлення наймача права користування житлом, а також порядок надання житла у зв’язку із виселенням з різних причин з державного та комунального житлового фонду. У розділі «Прикінцеві положення» передбачено поетапне введення окремих статей кодексу, зокрема, виселення громадян із займаного житла без надання іншого житла не може застосовуватися до сімей, перед якими є заборгованість із заробітної плати, а реєстрацію прав власності на житло пропонується здійснювати відповідно до Закону України «Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно» після його прийняття Верховною Радою України. Редакційно змінені статті «Ремонт житлових будинків» та «Реконструкція житлових будинків».

Нова редакція Житлового кодексу не закритий документ, він пройшов узгодження у всіх міністерствах та відомствах, пройшов експертизу Головного науково-експертного управління Верховної Ради України. Вже є певна кількість зауважень та пропозицій, які опрацьовуються і, безперечно, враховуватимуться у подальших редакціях. Однак найголовнішим завданням сьогодні є прийняття законопроекту у першому читанні, щоб була можливість його доопрацювання. Дуже важливою є участь громадськості та органів місцевого самоврядування в обговоренні законопроекту.

— Як поділяється власність на житло?

— За формою власності житловий фонд пропонується поділити на чотири види — приватний, державний, комунальний та на той, що перебуває у спільній власності різних суб’єктів приватної, державної та комунальної форм власності. За призначенням він поділяється на три категорії: житловий фонд загального призначення; житловий фонд соціального призначення (житло, яке надається громадянам, що потребують соціального захисту і поліпшення житлових умов) та житловий фонд спеціального призначення (службове житло, житло, розташоване у військових містечках, гуртожитки, будинки-інтернати, маневрений житловий фонд та житло для безпритульних і вимушених переселенців, або так звані готелі-притулки. У цьому ж розділі врегульовано питання переведення житлових будинків та житлових приміщень у нежитлові та визначено, якими видами діяльності дозволяється займатися у таких нежитлових приміщеннях. Розмежовано повноваження Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в реалізації державної житлової політики.

У другому розділі проекту кодексу «Реалізація прав громадян на житло», який містить 2 глави та відповідно 8 і 5 статей, визначено основні норми щодо порядку реалізації прав громадян на житло і умов його будівництва та придбання.

Зокрема, квартирну чергу буде переглянуто та диференційовано: на категорії громадян, які мають право на одержання житла позачергово та у першу чергу, і тих, хто має право на отримання соціального житла. Перша та друга із зазначених категорій громадян будуть мати право на одержання кредитів для будівництва чи придбання житла відповідно поза чергою та у першу чергу. Причому житло, побудоване чи придбане за власні кошти, не обмежуватиметься за площею.

Передбачено норму щодо реприватизації житла, оскільки цього вимагають реалії життя, а Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» це питання не врегульовано.

Розділ ІІІ «Користування житлом» узагальнив основні положення щодо порядку надання житла та користування ним у фонді соціального, загального та спеціального призначення, а також основні норми володіння, користування і розпорядження житлом, що перебуває у приватній власності. В цьому розділі розтлумачується поняття соціального житла.

Пропонується відмовитися від поняття «квартирна плата» і ввести норму «плата за житло», яка включатиме такі складові: плата за найм житла, плата за утримання будинків та прибудинкових територій, плата за комунальні послуги та відрахування на капітальний ремонт. Граничний розмір оплати населенням житла встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Це новий підхід і він потребує обговорення.

Главою також регулюються питання щодо порядку та умов бронювання житла тимчасово відсутніми громадянами та обміну житла.

Розділ ІV називається «Управління житлом. Утримання та реконструкція житла» і встановлює загальні принципи управління житлом власником, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків чи уповноваженим ними органом. Передбачаються норми щодо ремонту та реконструкції житлових будинків, положення щодо відповідальності за порушення житлового законодавства, які узгоджені з нормами прийнятого Верховною Радою Цивільного кодексу України, що набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Розділом «Прикінцеві положення» передбачено поетапне введення окремих статей кодексу після прийняття Верховною Радою деяких інших законопроектів, зокрема, Закону України «Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно».

— Чи передбачається змінити порядок квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов?

— Так. По-перше, стаття 16 визначає, що «громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати, придбати у власність або одержати житло у найм у порядку, передбаченому цим кодексом та іншими актами законодавства».

Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, доповнені конкретними пунктами, а умови обліку та забезпечення житлом громадян повинні регулюватися підзаконним актом (Правилами, які затверджуються урядом), оскільки будь-який підзаконний акт може детальніше визначити всі нюанси.

Відповідно до законопроекту такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які не мають житла (бездомні, безпритульні, постраждалі від стихійного лиха й інші); забезпечені житловою площею нижче від норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування; мають важкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї (перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я); проживають у гуртожитку або наймають житло у приватному житловому фонді; працюють на підприємстві, в установі, організації і користуються службовим житлом не менш як п’ять років; проживають у ветхому і непридатному житлі та у квартирі, що не відповідає вимогам державних будівельних норм; проживають в одній кімнаті по дві і більше сім’ї (незалежно від родинних зв’язків), а також особи різної статі віком старше дев’яти років (крім подружжя).

До речі, облік таких громадян може вестися і на рівні місцевих органів влади, і на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності, за рішенням їх органів управління.

Облік громадян на отримання житла з фонду соціального та загального призначення здійснюється окремо. При цьому час перебування на обліку на отримання житла з фонду одного призначення не зараховується у разі взяття на облік на отримання житла з фонду іншого призначення.

Контроль за додержанням норм у наданні житла на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад за місцем знаходження підприємства, установи, організації. На жаль, у поданому законопроекті не врахована участь громадськості у контролі за цим процесом, а будь-яке демократичне суспільство має забезпечувати відкритість суспільно значущих рішень та їх підконтрольність громадськості.

Регламентовано новим законопроектом і правила взяття на облік громадян, які навмисне погіршили свої житлові умови, тобто продали або обміняли своє житло, навмисне його зіпсували. Протягом п’яти років вони не матимуть права претендувати на взяття їх на облік.

Залишаються також категорії громадян, які мають право позачергового отримання житла з фонду соціального та загального призначення. Це громадяни, житло яких унаслідок надзвичайної ситуації стало непридатним для проживання; інваліди війни та прирівняні до них інші категорії громадян; особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І і ІІ категорії; особи, направлені на роботу за контрактом або переведені на роботу з іншої місцевості; особи, які повернулися з державного дитячого закладу, від опікуна чи піклувальника, громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення; громадяни, житло яких підлягає знесенню.

Статтею 20 також врегульовано черговість отримання житла окремими категоріями громадян. Так, у першу чергу надається житло учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, учасникам війни; інвалідам І і ІІ групи (крім інвалідів війни); громадянам з важкими формами деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я; сім’ям та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків; сім’ям, які мають дитину-інваліда віком до 16 років або інваліда з дитинства І і ІІ групи; молодим сім’ям, у яких вік кожного з подружжя не досягає 30 років; звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі; Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, яких нагороджено орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині» трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу»; сім’ям осіб, які загинули під час виконання службових або громадських обов’язків (у тому числі під час рятування життя людини) та на виробництві; особам, що одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв’язку з цим не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку.

Проектом передбачено, що житлове приміщення надаватиметься громадянам у державному та комунальному житловому фонді загального призначення у межах норми загальної площі, яка періодично переглядатиметься та встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.

— Що буде з тими, хто по 10—15 років стоїть у черзі на отримання квартири?

— Проектом передбачено перегляд та диференціацію квартирної черги на категорії громадян, які мають право на одержання житла позачергово й у першу чергу, та на тих, хто має право на отримання соціального житла.

Перша та друга категорії громадян матимуть право на одержання кредитів для будівництва чи придбання житла поза чергою та у першу чергу відповідно.

Фінансування будівництва житла та умови кредитування житлового будівництва не є нормами Житлового кодексу. Вони повинні внормовуватися іншими законодавчими актами.

— Що таке соціальне житло і хто має право на його отримання?

— Інститут соціального житла — це одна з ключових норм проекту. Це житло, що надаватиметься державою та органами місцевого самоврядування громадянам України, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну залежно від конкретних умов плату. Категорію осіб, які матимуть право на житло у фонді соціального призначення, та норму надання такого житла буде установлено Кабінетом Міністрів України.

Нормами цього законопроекту регулюється лише порядок надання соціального житла, а також правила користування ним.

Порядок надання житла з фонду соціального призначення передбачає, що надання громадянам житла з фонду соціального призначення здійснюється на підставі рішення органів місцевого самоврядування. Підставою для заселення житла у фонді соціального призначення є договір найму соціального житла. При цьому слід розуміти, що це житло не підлягає бронюванню, продажу, викупу, приватизації та передачі в піднайм. Якщо, припустимо, громадянин покращив своє матеріальне становище настільки, що перестає вважатися таким, що потребує соціального захисту, він повинен звільнити займане соціальне житло, придбавши або побудувавши собі інше. Однак проектом не передбачається виселення наймача з соціального житла. Це питання також потребує подальшого доопрацювання.

Форма типового договору найму житла у фонді соціального призначення затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Плата за житло у фонді соціального призначення встановлюється тим органом, який надав це житло. Облік громадян, які потребують соціального захисту і забезпечуватимуться житлом за рахунок держави, передбачається вести лише за місцем проживання у місцевих органах самоврядування. Житло надаватиметься їм за нормою, яку встановить Кабінет Міністрів України, на підставі рішення органів місцевого самоврядування та з урахуванням черговості. Формуватиметься фонд соціального житла також органами місцевого самоврядування шляхом будівництва нового житла, реконструкції наявних житлових будинків, переобладнання нежитлових будинків у житлові, передавання в державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень, що підлягають примусовому виконанню, добровільного дарування або визнаного в установленому порядку безгосподарним, а також шляхом придбання житла.

— Чи можна буде приватизувати квартиру або кімнату у житловому фонді соціального призначення і в чому різниця між житлом соціального призначення і житлом загального призначення?

— На першу половину запитання можна відповісти коротко. Статтею 27 встановлюється право громадян України на приватизацію державного та комунального житла. Зокрема, громадяни України, які користуються житлом у державному та комунальному житловому фонді загального призначення на умовах договору найму, мають право на приватизацію займаного житла на підставах і в порядку, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Житло фонду соціального та спеціального призначення приватизації не підлягає. А от щоб відповісти на другу, слід розібратися, в якій формі власності перебуватиме житловий фонд відповідно до нового Житлового кодексу.

Перше — це приватний житловий фонд, суб’єктами права власності на який є як фізичні особи, так і юридичні (організації, підприємства, установи). Друге — державний житловий фонд, який складається з об’єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам та організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління. У цьому випадку суб’єктом права власності є держава. Третє — комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. Суб’єктами права власності на комунальний житловий фонд є зазначені територіальні громади. І четверте — житлові будинки, інші житлові приміщення що перебувають у спільній власності різних суб’єктів приватної, державної, комунальної форм власності.

До фонду спеціального призначення належить також житло для тимчасового проживання переселених громадян (маневровий житловий фонд) та житло для безпритульних і вимушених переселенців (готелі-притулки). Тобто, житловий фонд загального призначення — це те житло, яким його власник може розпоряджатися без обмежень, а соціальний житловий фонд вимагає виконання певних обов’язків і накладає чітко визначені обмеження у використанні як на власника, так і на наймача.

— Сьогодні власники і наймачі сплачують практично однакові суми квартирної плати. Яким чином передбачено врегулювати питання диференціації оплати за житло і чи не призведе це до збільшення плати за житло?

— Це проблема, яка залишилася нам у спадок від колишньої системи господарювання, коли багатоквартирне житло було державним і держава встановлювала єдині для всіх розміри плати за нього. Сьогодні ситуація кардинально змінилася, і щоб уникнути тієї соціальної несправедливості, яка сьогодні є, новим законопроектом передбачено введення поняття плата за житло. Визначені проектом складові плати за житло відповідають державній політиці у житлово-комунальному господарстві. Так, плата за житло включає плату за наймання житла; плату за утримання житлових будинків і прибудинкових територій; плату за комунальні послуги (водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; централізоване гаряче водопостачання; централізоване теплопостачання; водовідведення; газопостачання; електропостачання, а також вивезення твердих і рідких побутових відходів від житлових будинків садибного типу); відрахування на капітальний ремонт.

Плата за наймання житла — це плата за право користування житлом в державному та комунальному житловому фонді.

Перелік платежів за житло визначається договором між наймачем і власником, а також між власником і надавачем послуг залежно від конкретних умов. Складові витрат, пов’язаних з утриманням житлового будинку та прибудинкових територій, а також порядок та розмір плати на капітальний ремонт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Обов’язок вносити плату за наймання житла, утримання житлових будинків і прибудинкових територій, за централізоване опалення і на капітальний ремонт у наймачів житлових приміщень та у власників житлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку виникає з моменту укладення відповідного договору найму або договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Наймачі, що проживають у будинках державного та комунального житлового фонду, зобов’язані вносити плату за житло з моменту введення в дію цього кодексу.

Обов’язок вносити плату за комунальні послуги, крім централізованого опалення, виникає з моменту вселення в житлове приміщення в установленому порядку.

Сьогодні виникають запитання: «Чому я повинен платити за квартиру, якщо я в ній не живу?». Щоб вирішити його, новий законопроект передбачає норму, що в разі незаселення житлового приміщення державного і комунального житлового фонду його власник несе всі витрати з утримання цього житла і оплати комунальних послуг протягом часу, коли житлове приміщення не було заселене. Бо, якщо квартира у багатоквартирному будинку комусь належить на праві власності, то власник повинен розуміти, що будинок утримується, прибирається, опалюється, і все це незалежно від того, живе власник у квартирі чи ні.

Зрозуміло, що загальна сума плати зросте, оскільки однією із складових квартирної плати стане обов’язкове відрахування населенням коштів на капітальний ремонт житла. Порядок накопичення таких коштів на спеціальних рахунках має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

Сьогодні обов’язок проведення капітального ремонту житлового фонду покладено на власників житла, і те житло, яке перебуває у власності територіальних громад, фінансується за залишковим принципом лише на 10% від потреби і перебуває у незадовільному стані. За розрахункової потреби на капітальний ремонт житла 2 млрд. грн. на рік витрачається лише 211 млн. грн. Цьому є пояснення — Бюджетним кодексом України не передбачено віднесення видатків на капітальний ремонт житлового фонду до таких, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Граничний розмір оплати населенням житла встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї. Лишається у силі інститут надання субсидій сім’ям, у яких плата за житло перевищує встановлений розмір витрат на його оплату. Порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначається Кабінетом Міністрів України.

Плата за житло у фонді спеціального призначення встановлюється власником житла за тарифами, які не перевищують тарифів у державному та комунальному житловому фонді з урахуванням якості та комфортності житла.

Розмір плати за проживання у гуртожитках сімей, яким надано у користування одну чи кілька кімнат, встановлюється з розрахунку за 1 квадратний метр загальної площі.

Розмір плати за службове житло встановлюється з розрахунку за 1 квадратний метр загальної площі.

— Чи залишиться відомче житло?

— Так. Але, відповідно до чинного Господарського кодексу, відомчим вважається житло, що належить підприємствам, організаціям та установам на основі права господарського відання або права оперативного управління.

— Одне з найболючіших питань — виселення з житла. Чи справді проект Житлового кодексу таке передбачає?

— Не варто забувати, що і в чинному Житловому кодексі Української РСР є статті, які передбачають виселення із житла без надання іншого. Зокрема, у статті 116 «Виселення без надання громадянам іншого житлового приміщення» зазначається, що коли «наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують житлове приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше житлове приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення».

Тож не потрібно робити вигляд, що раніше радянське законодавство не передбачало таких жорстких заходів. До того ж норма виселення за несплату комунальних послуг та плати за наймання житла є чинною нормою у багатьох законодавствах навіть найрозвинутіших країн світу.

Нова редакція Житлового кодексу також передбачає норми, за якими можна виселити громадян із займаного ними житла.

Так, стаття 93 передбачає виселення громадян, які самовільно зайняли житло, в судовому порядку без надання іншого житла. А статтею 94 передбачено інші підстави, за якими наймачі житла можуть бути виселені за рішенням суду. Зокрема і за те, що не вносять плату за житло протягом шести місяців поспіль без поважних причин. За позовом об’єднання співвласників будинку та підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, суд може прийняти рішення про стягнення заборгованості з майна боржника, в тому числі шляхом примусового продажу належного йому житла та зарахування на його рахунок залишку після стягнення боргу та погашення судових витрат.

У разі коли стан багатоквартирного будинку, квартири в ньому, приватного будинку садибного типу визнано аварійним, громадянам, які підлягають негайному виселенню з цього будинку чи квартири, інше упорядковане житло надається власником будинку, а в разі його відсутності та власникам аварійних приватних будинків садибного типу — органом місцевого самоврядування.

Порядок визнання стану будинку чи квартири аварійним встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 97 регламентовано процес виселення з житла, розташованого у закритих військових містечках, з наданням іншого упорядженого житла.

Статтею 99 передбачено виселення із службового житла без надання іншого житла, якщо після закінчення строку дії договору найму службового житла або припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією наймач або члени його сім’ї відмовляються його звільнити за рішенням суду. Виселення із службового житла з наданням іншого житла передбачено для таких категорій громадян: інваліди І та ІІ групи; ветерани Великої Вітчизняної війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»; батьки-вихователі у разі ліквідації сімейного дитячого будинку; особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі чи організації, що надали їм це житло, не менш як десять років; особи, звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надане службове житло, але які не припинили трудових відносин з підприємством, установою чи організацією, що надали їм це житло; особи, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонери за віком; члени сім’ї загиблого під час виконання службових обов’язків або померлого внаслідок професійного захворювання працівника, якому було надане службове житло; одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, до досягнення дітьми повноліття; особи, які отримали каліцтво на виробництві; військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які прослужили за контрактом не менш як 10 років, звільнені у запас або у відставку, у разі відсутності в них або членів їх сімей іншого житла.

— В проекті Житлового кодексу лише 100 статей. Чи вважаєте ви достатнім такий обсяг законопроекту, який має визначати ключові положення вирішення житлової проблеми?

— По-перше, це не остаточний варіант Житлового кодексу. Цей варіант, безперечно, потребує доопрацювання. З ним працюватимуть і народні депутати, і фахівці, і представники громадськості, а тому кількість статей в остаточному варіанті може бути інша.

По-друге, не треба забувати, що Житловий кодекс — це основний законодавчий акт у житловій сфері, який створить правове поле утримання та збереження житлового фонду, а також регулюватиме правовідносини, що виникають під час реалізації громадянами України своїх конституційних прав на житло.

По-третє, прийняття його в першому читанні парламентом дасть змогу створити передумови для вирішення багатьох актуальних проблем у житловій сфері.

Наостанок хочу коротко висловити власні думки з цього приводу.

З огляду на всі проблеми, які сьогодні виникають у житловій сфері під час використання застарілих норм, новий Житловий кодекс потрібен, як повітря.

Та є кілька «але». Згідно з Регламентом Верховної Ради України на кожний законопроект Головне науково-експертне управління готує висновок. На цей законопроект висновок містить 20 досить гострих застережень та зауважень на 9 сторінках. Серед іншого зазначено, що проект Житлового кодексу не узгоджується з окремими положеннями Конституції, Цивільного кодексу та низки чинних законів. Звичайно, в такому вигляді, як його вніс Кабінет Міністрів України, законопроект мало прийнятний. На Комітет Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку чекає велика робота з доопрацювання нового Житлового кодексу. Ми сподіваємося, що цю роботу буде виконано за участі широкого загалу.

Від імені комітету звертаюся до вас із проханням направити свої пропозиції протягом місяця до робочої групи, яка опрацьовуватиме листи з пропозиціями та зауваженнями. Узагальнені пропозиції потім розглядатимуть на розширеному засіданні комітету з метою визначення можливостей їх урахування відповідно до вимог законодавства.