Інноваційну модель економічного розвитку неможливо реалізувати без відповідного фінансового забезпечення. Слушно кажуть англійці: правильність наукової думки визначає казначейство.
Ефект непомітних грошей
Певною мірою на це запитання відповідає Закон України «Про інноваційну діяльність». Однак його дієвість передусім відчуватимуть рентабельні організації та підприємства, які мають певні кошти на створення нових виробів. Тим часом на кінець 2002 року в Україні частка збиткових підприємств загалом за усіма видами діяльності становила 43 відсотки, у тому числі у промисловості — 52. На нашу думку, на сьогоднішньому етапі основним джерелом відповідних коштів можуть слугувати відрахування до держбюджету. Треба повертати частину податків та обов’язкових платежів утворювачам інновацій та виробникам обсягом, який не спричиняє негативних наслідків для держави. Звідси одержимо ефект непомітних грошей. Ми провели відповідні розрахунки, розділивши збиткові та прибуткові організації.
Згідно зі статистичними даними питома вага податкових надходжень до бюджету 2002 року становила 74,9 відсотка від загальної величини доходів зведеного бюджету. Для збиткових підприємств частка сплачуваних податків становила 27 відсотків. Нагадаю, це — ПДВ, плата за використання природних ресурсів, місцеві податки і збори, транспортний податок, штрафи та фінансові санкції. Отже, їхня загальна частка у зведеному бюджеті становитиме 20,2 відсотка.
Для прибуткових підприємств частка сплачуваних податків становить 27 + 15,8 (відсоток від надходжень від податку на прибуток), або ж 42,8 відсотка від загальної суми податкових надходжень цієї групи підприємств. Тож ми пропонуємо залишати неприбутковим підприємствам 12 відсотків від суми сплачуваних ними податків, а прибутковим — шість. Останні матимуть можливість збільшити відрахування на інноваційно-інвестиційну діяльність за рахунок використання частини прибутку і пільг, які надаються Законом України «Про інноваційну діяльність». З огляду на брак коштів на інноваційні перетворення та потребу в оновленні основних засобів, доречно залишати частину обов’язкових податкових платежів і для прибуткових підприємств і організацій.
Втрати зведеного бюджету становитимуть 2,136 відсотка. Отже, можна миритися. За впровадження інновацій ефект матимемо значно вищий, бо, за нормативами, прибуток на одну гривню капіталовкладень має становити 12 відсотків.
Ці кошти треба виділяти централізовано і контролювати їх, як це роблять на Заході. Якщо упродовж двох років збиткові підприємства і організації не скорочуватимуть втрати і не матимуть перспективи одужання, зазначені пільги повинні скасовуватися.
Техніка примноження
Уявіть збиткове підприємство середнього розміру машинобудівного профілю. Річний обсяг виробництва — 29 мільйонів гривень. Обсяг сплачуваних податків та відповідних платежів до бюджету — 1 мільйон 674 тисячі 283 гривні. 12-відсоткова пільга залишить у розпорядженні підприємства 200 тисяч 914 гривень. П’ятирічне накопичення цієї суми відрахувань на підприємстві дає 1 004 тисячі 57 гривень. Якщо ці гроші покласти в банк строком на п’ять років під 10 відсотків річних, то з урахуванням складних відсотків ця сума зросте до 1 226 тисяч 600 гривень.
Іншим джерелом фінансування інновацій мають бути власні кошти. Скажімо, амортизаційні відрахування. Через постійну нестачу грошей вони використовуються переважно для фінансування поточної діяльності, у тім числі й на виплату різноманітних прострочених платежів та штрафів.
Нам здається, що надання підприємствам і організаціям відповідних податкових пільг слід обумовити використанням на реновацію щонайменше 10 відсотків річних амортизаційних відрахувань. Такий підхід спонукає суб’єкти науково-виробничої діяльності шукати резерви виробництва, використовувати хоча б частину амортизаційних коштів за своїм призначенням.
Міняти не орієнтацію,а стимули
Для прибуткового підприємства машинобудівного профілю з кількістю працівників до 500 осіб і загальною величиною податків (з податком на прибуток включно) у розмірі 2 230,7 тисячі гривень, амортвідрахування становитимуть 200 тисяч гривень на рік.
За п’ять років на підприємстві вони перетворяться на мільйон. На депозиті — у 1221,02 тисячі гривень.
Для стимулювання інновацій слід також, на нашу думку, внести деякі зміни до Закону України «Про інноваційну діяльність».
Так, закон визнає підприємство інноваційним, «якщо більш ніж 70 відсотків обсягу його продукції (в грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція». Але звітний податковий період дорівнює одному року. За цей час неможливо створювати такий відсоток інноваційної продукції. Серйозні нові розробки потребують тривалішого часу, створення відповідних наукових і виробничих заділів. На думку відомих українських вчених, — п’ять років. На переконання зарубіжних — і того більше. Тому п. 1 статті 16 Закону «Про інноваційну діяльність» пропонуємо викласти в такій редакції: «Інноваційним підприємством визнається підприємство (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо не менше 40—50 відсотків обсягу його продукції (у грошовому та натуральному вимірі) за період роботи 3—5 років становлять інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція».
За більш короткий період пільги, передбачені у розділі 5 закону, можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання, що виготовляють високоефективну продукцію.
У статті 21 п. 1—3 цього закону чітко не визначено строки пільгового оподаткування. Якщо вони не використані у цей період і упродовж дванадцяти місяців потому, то згідно з положеннями закону підлягають поверненню до Державного бюджету України. Однак, як вказано вище, для втілення постійних інноваційних розробок у життя потрібен певний період накопичення і використання коштів. Тому вважаємо доцільним і в цю статтю внести відповідні корективи.
Напрочуд працьовиті пільги
Загальна сума коштів, які одержать підприємства і організації України в результаті акумулювання у них частини податків, становитиме 1161,369 мільйона гривень на рік (54371,2 х 2,136/100), де 54371,2 млн. грн. — загальна сума податкових надходжень до Зведеного бюджету України за 2002 рік.
Загалом наші пропозиції повинні сприяти активізації інноваційної діяльності, створенню ліквідної продукції, оновленню матеріально-технічної бази виробництва. При цьому недоцільно йти на відповідне зниження величини податків без цільового їх використання і відповідного контролю за витратою таких коштів. Інакше такі кошти підуть на другорядні потреби, латання дір, яких удосталь.
Ці пропозиції можна прийняти спочатку для апробації на 3—5 років у кількох галузях, які визначають загалом науково-технічний прогрес в економіці. Можна також спробувати встановити відповідні відрахування з податків для збиткових підприємств у сумі 10 відсотків від загального обсягу, а для прибуткових — п’ять. Це полегшить практичні розрахунки. При цьому втрати для Держбюджету становитимуть 1,78 відсотка, або 967,8 мільйона гривень. Проте інноваційні ресурси зменшаться на 193,596 мільйона, що небажано. А у низки бюджетних та інших організацій і підприємств відповідні відрахування становитимуть порівняно невеликі величини. Ми ж виходили з того, що бюджет має зазнати незначних втрат, а підприємства і держава загалом мають одержати певні вигоди.
Податки мають виконувати в державі стимулювальну функцію. Наші пропозиції сприятимуть активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, збільшенню випуску конкурентоспроможної продукції, зростанню обсягів виробництва і, відповідно, його прибутковості, створенню нових робочих місць. А, отже, — збільшенню податкових надходжень до бюджету.
Анатолій ЯКОВЛЄВ,завідувач кафедри економіки та маркетингу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», доктор економічних наук, професор.
