Голопристанський район Херсонської області — край унікальний. Тут могутній Дніпро і Чорне море, ліс і плавні, озера й острови. Майже сто тисяч гектарів території є предметом уваги міжнародної наукової спільноти природознавців.
Голопристанська земля щедра. Саме місто на карті нагадує величезного коропа. У численних протоках і заплавах цього срібного скарбу завжди вистачало. Відомий письменник-етнограф Афанасьєв-Чужбинський, мандруючи краєм, занотував: «Голопристанские рыбаки умеют отменно готовить уху и являются занимательными рассказчиками».
Гола, пристань!
У 1902 році в Голій Пристані було обладнано першу в Україні радіостанцію і вперше здійснено бездротовий зв’язок із Херсоном. Людські перекази, охочі до екзотики, передають цей історичний момент мальовничо: «Херсон, Херсон, я — Гола! Як чути? Прийом...»
Такі «приколи» дратували функціонерів. Вони раді були б перейменувати місто, проте історична назва встояла, скоротившись, щоправда, в просторіччі до Гопри. Зате сьогодні приїжджі не втрачають нагоди пожартувати: що за відвертість? Уже на в’їзді заклик: «Гола, пристань!»
Тут козаки коней напували
Якби хтось взявся підрахувати цікаві свідчення історії, міфи і факти минулого, берег Дніпра у межах Голопристанського району був би серед перших.
Та навряд чи й знайдеться в Україні район, що дав новітній історії 35 Героїв Радянського Союзу та Соціалістичної Праці. Про них, живих і хто пішов у вічність, нагадує землякам Алея Героїв. Височать тут погруддя й удостоєних високого звання двічі: льотчика Петра Покришева, комбайнера Марка Браги, шахтаря Івана Стрельченка.
У селі Стара Збур’ївка, що лежить на шляху до Голої Пристані, нам показали хату, де народився Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт Віталій Жолобов. Чи не єдиний із союзних космонавтів, хто живе в Україні.
Місто, що знайшло квіт папороті
Міський голова Анатолій Негра зустрічає нашу гамірливу компанію у робочому кабінеті. Не кабінет — музей! За спиною мера герб і прапор Голої Пристані. На стіні — картина із зображенням міста в минулому столітті. На підвіконнях — величезні гарбузи та кавуни —своєрідна візитівка міста.
«Музейне» явище і сам Анатолій Петрович. Зважити хоча б на такий факт: голова не може пригадати, щоб на нього колись «наїхали» журналісти. А приїздять у місто часто й охоче. Ще він ніколи ні на кого не скаржиться. Хоч коли зустрінеш, Негра стрімко поспішає. Куди? Та готувати черговий фестиваль чи конкурс, аби найближчі вихідні зробити для земляків святом. Місцеві поети та композитори, яких Анатолій Петрович надихнув змагатися у творах про рідне місто Голу Пристань, навіть пісню для нього склали. Кращі витвори пера міський голова видав окремою збіркою. А «Пісня про Голу Пристань» на слова та музику Миколи Тіля стала офіційним гімном міста. І навіть випадковий перехожий на вулиці готовий проспівати:
Де б я не був, незалежно від відстані,
З гордістю, друзі, скажу:
Я — із Херсонщини, з Голої Пристані,
В серці свій край бережу.
Утім, Анатолій Негра вміє не лише гуляти. Південноукраїнський центр підтримки місцевого самоврядування, котрий збирає на навчання депутатів та управлінців з шести областей, постійно запрошує голопристанського міського голову як наставника — щоб поділився досвідом з колегами. Як, приміром, минулої зими йому вдалося забезпечити домівки теплом? (Кореспондент «ГУ» особисто чув, як голопристанці скаржилися, що в квартирах жарко і в лютому доводиться відчиняти кватирки.)
Секрет? Жодного. Просто два роки поспіль Анатолій Петрович особисто разом з депутатами міськради обходив помешкання боржників за тепло і пояснював, що треба розраховуватися... Анатолію Негрі можна позаздрити у його вмінні робити людей спільниками своїх ідей. Народного депутата України двох попередніх скликань Верховної Ради Сергія Кириченка у Голій Пристані пізнають і старе, й мале. Він вітав людей з професійними святами, вшановував ветеранів у дні пам’ятних дат, «розписував» молодят, хрестив новонароджених, благословляв новобранців і першокласників. А коли Негра заснував у місті парашутну секцію, депутат першим піднявся в небо.
Нинішньому депутату від району Миколі Баграєву настирливий міський голова ще до обрання вуха прогудів: оберуть — утнемо фестиваль на Івана Купала. І таки втнули. «Купальські зорі» стали першим Всеукраїнським фестивалем народної творчості.
«Кавун» тут пишуть з великої літери
Є в Голій Пристані ще одна особливість. Це кавуни. У серпні величезні баржі зі смугастими велетнями прямують угору Дніпром, доставляючи солодке диво містам і селам.
Цій ягоді в Голій Пристані присвятили навіть спеціальний фестиваль. Бо кавуни тут не лише солодкий десерт, а й символ наукових досягнень. У місті розташувався Інститут південного овочівництва та баштанництва Української академії аграрних наук. Його директор — доктор сільськогосподарських наук професор, академік Анатолій Лимар, щедро пригощаючи журналістів солодкою ягодою, наголошує: його кавуни відрізняються від решти, бо мають особливі лікувальні властивості. За 40 років діяльності закладу тут створено понад сорок сортів баштанних культур. Інститут має 16 «опорних» пунктів в десяти областях. Та хоч би як старанно працювали баштанники, таких велетнів, як у Голій Пристані, виростити не вдається. Усього 150 грамів недобрав до 22 кілограмів переможець цьогорічного кавунячого фестивалю. А гарбуз, що розсівся на підвіконні в кабінеті міського голови, затягнув на 36 кілограмів.
На Графських угіддях
«Лісова іномарка» — так величає свою вірну «шістку» єгер Роман Бардачов. Ми на землях Рибальчанського лісництва. Час від часу зупиняємося: наш фотограф жадібно накидається на місцеві краєвиди.
Директор мисливського господарства «Кінбурнська коса» Андрій Графський, котрий взяв на себе клопіт супроводжувати нас, каже, що без професійної опіки тут обійтися важко. Дороги в прямому розумінні немає —вона там, каже Андрій Миколайович, де проїде його «уазик». Можливо, саме тут чоловіки отримують можливість відчути себе сильною половиною — хороброю, рішучою, відповідальною... Дехто, каже Графський, приїхавши на «крутому» джипі, готовий годинами сидіти, причаївшись у чагарнику. І навіть якщо жодної пір’їни так і не підстрелить, безмежно щасливий повертається на базу. Коса має особливу атмосферу...
