Виїзне засідання Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власністю та інвестиціями Верховної Ради України, що днями відбулося в Миколаєві, мало на меті з’ясувати основні проблеми розвитку всієї суднобудівної галузі держави.
Втім, розглянуто конкретнішу тему, а саме «Роль спеціальних економічних зон в інноваційному розвитку суднобудівної галузі». Питання існування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку останнім часом набули неабиякої гостроти. Головний аргумент противників зон — значні втрати бюджету від їхнього існування та величезні можливості для «тіньової» економіки. Тому, мабуть, у проекті бюджету України на 2004 рік передбачено введення мораторію і на створення нових СЕЗ, і на затвердження нових інвестиційних проектів. Фактично з прийняттям бюджету в такому вигляді розвиткові суднобудування в межах зони буде покладено край.
Однак на прикладі діяльності підприємств, що є суб’єктами СЕЗ «Миколаїв», учасники засідання схилилися до думки, що нині «зона» є чи не єдиним способом вижити для суднобудування. Спеціальна економічна зона «Миколаїв» існує з 2001 року. На сьогодні в межах СЕЗ зареєстровано та реалізують проекти сім суб’єктів на загальну суму інвестиційних зобов’язань у 40,78 млн. доларів. Три суб’єкти діють у галузі суднобудування, інші чотири — у визначених законом пріоритетних видах діяльності. Загалом вони ефективно використовують наявний виробничий потенціал, що відповідає головній меті створення СЕЗ на Миколаївщині. Спростовує думку стосовно великих втрат бюджету від діяльності зон, принаймні у застосуванні до СЕЗ «Миколаїв», і такий факт. По СЕЗ України сума бюджетних платежів становить 47 відсотків від одержаних пільг, а по СЕЗ «Миколаїв» — 227.
Першим і найуспішнішим суб’єктом СЕЗ став суднобудівний завод ВАТ «Дамен Шипярдс Океан». Пільгові умови господарювання та залучення стратегічного промислового інвестора дали змогу заводу не тільки вижити, а й наростити темпи виробництва, зберегти робочі місця. Народні депутати переконалися — підприємство живе. Тільки у складально-зварювальному цеху сьогодні у дві зміни працюють 460 робітників, тоді як два роки тому тут працювало лише 18. Заробітна плата в середньому становить дві тисячі гривень.
Утім, практика існування заводу як суб’єкта СЕЗ викрила проблеми, які без втручання законодавців неможливо розв’язати. Основна з них — намагання Держмитслужби України впровадити на території підприємства спеціальну митну зону. До того ж не враховуються особливості суднобудівного виробництва, коли на території підприємства діє низка контрагентів, що не мають статусу суб’єктів зони, але до них застосовуються притаманні митному режиму вимоги. Простіше кажучи, на умовному КПП заводу мають перевіряти всі предмети — від особистих речей працівників до листів металу. Такі розбіжності у законодавстві голова комітету Станіслав Гуренко назвав неприпустимими.
Зовсім інші проблеми на ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», яке ще тільки намагається стати суб’єктом СЕЗ. Фінансово-економічний стан підприємства нестабільний: залишається високим рівень кредиторської заборгованості, недостатньо завантажені виробничі потужності, позначається дефіцит обігових коштів. Одна з причин — відсутність фінансування україно-грецької програми будівництва рефрижераторів. Кошти державної підтримки на добудову рефрижераторних суден в цьому році заводом так і не отримані. І хоча в проекті бюджету на наступний рік кошти закладені, їх сума вдвічі менша за необхідну. Досі не вирішено долю сумнозвісного крейсера «Україна», готовність якого становить 96 відсотків. Бракує 20 мільйонів гривень на його добудову. А ціна, за яку може бути продано судно, — майже півмільярда доларів. Вигода очевидна.
Певні складнощі в реалізації інвестиційного проекту в рамках СЕЗ виникають і у Чорноморського суднобудівного заводу. Обсяги виробництва за вісім місяців 2003 року — 38,8 млн. гривень, що становить лише 25 відсотків показників минулого року. Колишній велет суднобудування сьогодні має ненавантажене виробництво. Проте судноремонтні роботи, укладання контрактів на будівництво буксирів для вітчизняних та іноземних замовників може поліпшити стан підприємства та наростити обсяги виробництва.
А поки що миколаївські суднобудівники покладають великі надії на результати засідання парламентського комітету і сподіваються, що народні обранці знайдуть конкретні економічні важелі впорядкування податкової, кредитної, інвестиційної політики.
