Ранкове і денне засідання сесії ВР України 22 жовтня 
Перший президент РФ Борис Єльцин закликав російських політиків, прокидаючись вранці, запитувати в себе: що я зробив для України? Але на парламентських слуханнях «Сучасний стан та перспективи розвитку українсько-російських відносин» з трибуни сесійної зали ВР цей вислів щоразу набував подвійного змісту.
Народні депутати, їхні російські колеги були одностайні в одному: стратегічний характер українсько-російських відносин грунтується на обопільній повазі, почуттях дружби і братерства, що мають глибоке історичне коріння. Базовим документом у нашій співпраці є Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, підписаний у 1997 році. Виступаючи з доповіддю, перший віце-прем’єр Микола Азаров нагадав, що між Україною та Російською Федерацією укладено 294 двосторонні угоди. Ці угоди визначають співробітництво у всіх напрямках людської діяльності. Пріоритетне значення має розвиток торговельно-економічної сфери. Відрадно відзначити, що останнім часом обсяг торгівлі з Росією зріс на 30 відсотків і сягнув 8 млрд. доларів.
Стратегічне значення також має розвиток співробітництва у паливно-енергетичному комплексі двох економік. Нового імпульсу у рік Росії в Україні дістав обмін культурними здобутками та гуманітарними ідеями, що захищають права громадян обох держав на вільну працю і духовний розвиток. Врегульовуються і розвиваються прикордонні і міжрегіональні зв’язки між областями України та суб’єктами Російської Федерації.
Водночас, як наголосив у своєму виступі перший заступник Голови Ради Федеральних Зборів Російської Федерації Валерій Горегляд, необхідно «ще раз звірити годинники». На жаль, зауважив російський парламентарій, поступ на шляху до цього співробітництва надто повільний, і не може задовольнити. Наприклад, базові угоди передбачали, що товарооборот між двома країнами за вісім років має зрости вдвоє. Минуло шість років від моменту укладення угод, а він зріс всього на 10 відсотків. Україна з першого місця у торгівлі з Росією перемістилася на третє, після Німеччини та Білорусі.
У співдоповіді, з якою виступив голова Комітету ВР у закордонних справах Станіслав Сташевський, та у виступах народних депутатів підкреслювалося, що, попри певні здобутки в українсько-російських взаєминах, їх рівень ще далекий від бажаного і це не влаштовує наші держави, зокрема Україну.
У політичній сфері це такі проблеми:
викликом національній безпеці слід вважати прагнення РФ забезпечити цілковиту підконтрольність нашої держави в усіх сферах діяльності: зовнішньо-політичній, економічній, безпековій, гуманітарній як на двосторонньому рівні, так і в рамках міжнародних організацій та структур. При цьому спостерігається намагання російської сторони забезпечити згоду України на жорстку координацію дій на міжнародній арені;
російська сторона зволікає з поданням договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон на ратифікацію до Державної Думи;
не вирішеною залишається проблема визначення правового статусу Азовського моря і Керченської протоки, де Росія прагне забезпечити вигідний для себе варіант розподілу акваторії;
фактором певного напруження в українсько-російських відносинах є активне використання Росією ситуації довкола ратифікації Верховною Радою України так званого «нульового варіанту». Йдеться про повернення коштів України з рахунків Зовнішекономбанку СРСР, відшкодування частини Алмазного фонду та золотого запасу, забезпечення реструктуризації державного боргу України перед РФ, передача Україні частини закордонної власності колишнього СРСР, зокрема, приміщень радянських дипустанов та диппредставництв.
В економічній сфері: 
відсутність режиму вільної торгівлі;
стягнення російською стороною експортного ПДВ у торгівлі з Україною, який Росія не застосовує у торгівлі з третіми країнами.
У гуманітарній сфері: 
тривала спекуляція деякими представниками російської політичної еліти на так званій проблемі «співвітчизників» за кордоном. Водночас російська сторона не забезпечує належним чином на державному рівні задоволення національно-культурних проблем українців в Росії;
прагнення російської сторони забезпечити подальшу «прив’язку» до Росії українського інформаційного, освітнього простору, а також «замкнути» на Росії розвиток високотехнологічної наукової, у тому числі військово-технічної сфери.
У світлі цих проблем багато народних депутатів переконані: конфлікт навколо спорудження гідротехнічної греблі у Керченській протоці без погодження з українською стороною не є випадком. Острів Тузла став символом системної кризи у відносинах між Україною і Росією. Хоча, на переконання російського парламентарія Валерія Горегляда «никакая частная проблема не сделает заложником наши дружеские отношения».
У проекті рекомендацій за результатами парламентських слухань Верховна Рада, зокрема, пропонує: Кабінету Міністрів України забезпечити неухильне виконання положень Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією; активізувати переговорний процес щодо розмежування морських просторів в Азовському і Чорному морях та в Керченській протоці; вжити всіх необхідних заходів відповідно до чинного законодавства України та міжнародного права з метою захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державного кордону України у зв’язку з ситуацією, що склалася внаслідок односторонніх дій Російської Федерації щодо зведення гідротехнічної споруди у Керченській протоці, які суперечать принципам добросусідства і духу стратегічного партнерства між двома державами; Верховній Раді України рекомендовано розглянути та ратифікувати Договір між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон за відповідних умов —синхронно з парламентом Російської Федерації.
Учасники спільного зібрання привітали з днем народження народного депутата України, поета Бориса Олійника.