Проблема непрямих податків відіграє значну роль у справі наповнення державного бюджету. Про це свідчать гарячі дискусії, що точаться довкола податку на додану вартість та акцизного збору. Гостро обговорюються питання не тільки напрямів реформування, а й доцільності самих реформ.
Асоціація СОВАТ (котра об`єднує більшість представників тютюнової галузі) переконана в тому, що метою реформи акцизного оподаткування має бути створення прозорого ринку підакцизних товарів на засадах поєднання інтересів держави, споживачів і виробників.
З огляду на це, більшість представників тютюнової галузі позитивно оцінили впровадження з 1 січня 2004 року європейської моделі акцизного збору на тютюнові вироби. Експерти асоціації засвідчують, що зазначений крок дасть можливість:
— забезпечити прогнозованість оподаткування галузі;
— зберегти позитивні тенденції останніх двох років щодо детінізації українського тютюнового ринку;
— створити сприятливі умови для подальшого інвестування у вітчизняну тютюнову галузь.
Зі свого боку, держава отримає гарантовані надходження до бюджету та прозорий ринок тютюну, де діяльність виробників буде легко контролювати.
Слід відзначити, що специфічна система акцизу вичерпала свої можливості щодо істотного збільшення бюджетних надходжень. А за сучасних умов вона стала перешкодою на шляху оптимізації оподаткування — значне збільшення акцизу неминуче призведе до нової хвилі контрабанди сигарет із сусідніх країн, і передусім із Росії.
Проте останнім часом на шпальти преси виносять питання про можливі негативні наслідки запровадження в Україні європейської моделі акцизного оподаткування у сфері тютюну.
Однак не витримують жодної критики аргументи про складність адміністрування комбінованих ставок. Невиправдане й посилання на те, що податкові органи мають контролювати 70 тисяч торгових точок. Це не відповідає дійсності, тому що:
по-перше, платниками акцизного збору є виробники, а не роздрібні торговці;
по-друге, найбільшими платниками акцизного збору з тютюнових виробів є п’ять підприємств, які виробляють 95—98 відсотків тютюнової продукції, і проконтролювати їх неважко. (А загалом в Україні зареєстровано близько 20 підприємств-виробників тютюнової продукції);
по-третє, впродовж 1999—2000 років в Україні діяв збір до Пенсійного фонду з тютюнових виробів у розмірі п’яти відсотків від вартості реалізованої тютюнової продукції(що аналогічно до змішаної системи), і держава не мала жодних проблем зі збиранням цього податку.
До речі, внаслідок зміни в середині 2001 року ставки збору до Пенсійного фонду з 5-відсоткової на специфічні ставки, втрати Пенсійного Фонду впродовж другої половини 2001 року та 2002 року становили понад 23 млн. грн. Водночас прості розрахунки доводять, що зазначені зміни дали змогу, наприклад, компанії «Філіпп Морріс», котра виступає головним опонентом запровадженню європейської моделі акцизу, не сплатити за цей період понад 30 млн. грн. Тобто завдяки лобіюванню з боку «Філіпп Морріс» введення специфічних ставок збору до Пенсійного фонду в 2001 році держава саме і недоотримала значні фінансові надходження. Аналогічні втрати матимуть місце і 2003 року.
Слід зазначити, що, починаючи з 2003 року, змішана система акцизу успішно діє і в Росії, і цифри переконливо засвідчують це. Нинішнього року до бюджету Російської Федерації надійде більш як 18 млрд. рублів акцизного збору від тютюнових виробів — проти 12 млрд. рублів, отриманих 2002 року.
Механічна індексація акцизу могла б призвести до податкового переобтяження недорогих сигарет, збільшення їх ціни та, у підсумку, їх заміщення аналогічною, але дешевшою, нелегально завезеною продукцією з інших країн, як це відбувалося впродовж 1999—2000 років. Треба враховувати й купівельну спроможність споживачів, основний тягар у такому разі ляже на незаможні прошарки населення.
Запровадження на додаток до існуючих специфічних ставок акцизу адвалерної складової на рівні п’яти відсотків від вартості продукції вирішує комплекс зазначених вище питань — уряд отримає гарантоване збільшення надходжень до бюджету, а на тютюновому ринку буде збережено стабільність.
Посилання опонентів змішаної системи акцизу на якість продукції — надумане. Аргументи про те, що специфічна система нібито стимулює виробництво якіснішого продукту, створює враження, що тільки дорогі сигарети — високоякісні. Це, у свою чергу, асоціюється у споживача з тим, що дорогі сигарети є буцімто менш шкідливими для здоров’я. Насправді не буває, як відомо, сигарет нешкідливих.
Часто все нове й прогресивне не сприймається однозначно. Однак, сподіватимемося, що держава рухатиметься у прогресивному напрямку, й Україна не залишиться поодиноким островом серед сусідів у сфері оподаткування.
