Нещодавно китайці прийняли програму забезпечення кожного громадянина відповідною кількістю яєць на рік, оскільки цей продукт вважають украй необхідним для життя і здоров’я нації. З допомогою держави вони планують забезпечити курочок, котрі нестимуть їм яйця, такою кількістю зерна, яку виробляє вся Австралія.

Увагу птахівництву приділяють у всьому світі. Особливо ті країни, що мають обмежену кормову базу. Переважна більшість з них проблему виробництва м’яса розв’язує шляхом розвитку саме птахівництва, яке найшвидше у тваринницькій галузі з найменшими витратами кормів приносить віддачу.

Зовсім інша картина у вітчизняному птахівництві. 10 вересня асоціація «Союз птахівників України» надіслала листа Міністру аграрної політики України Сергію Рижуку, в якому пропонує шляхи виходу галузі з кризового стану. Автори листа представляють солідну й авторитетну організацію. Входять до асоціації 78 птахопідприємств, що виробляють 83 відсотки м’яса бройлерів та 78 відсотків курячих яєць в Україні. Тож лист відображає погляди більшості українських птахівників. А створили свою спілку для того, щоб консолідувати зусилля для розв’язання проблем галузі, забезпечення єдиної інформаційної системи щодо стану ринку продуктів птахівництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, представлення його інтересів та створення нормальних умов праці і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Цьогорічний дефіцит фуражного зерна різко позначився на галузі: птахівничі господарства зменшують кількість птиці, а також курей-несучок. За станом на 1 вересня порівняно з відповідним періодом минулого року поголів’я птиці зменшено в 13 областях та в Криму. Істотно зменшився продаж птиці населенню — на 26 відсотків порівняно з минулим роком. Виробництво яєць хоч і зросло загалом на 3,6 відсотка, але водночас у десяти областях воно впало.

Нееквівалентний міжгалузевий обмін, різке підвищення цін на зернофураж, високі процентні ставки за банківські кредити, недостатні реальні надходження коштів від реалізації продукції зробили більшість птахогосподарств неплатоспроможними. А якщо простежити динаміку витрат та доходів, наприклад, у підприємстві «Авіс», що в Гуменцях Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині, то побачимо: за останні шість років ціни на електроенергію зросли в 3,6 разу, на комбікорми — в 8,3 разу. Ціна на яйця залишилася без змін, а чистий прибуток упав у 13 разів. І це попри те, що «Авіс» — головний виробник продукції птахівництва в області, де його вважають за успішне підприємство. Щороку тут виробляють 10 мільйонів штук яєць, реалізовують 1000 центнерів м’яса, вирощують 60 тисяч голів молодняка. Продукція «Авіса» має високу відзнаку Інституту харчування України — «Довіра матері і дитини». А ще тут виробляють чудові добрива «Екогран», які охоче купують городники. Люди працюють, не шкодують витрат. Та варто пам’ятати, що тільки для обладнання одного пташника на 20 тисяч голів потрібно мільйон гривень. Запевнення Кабінету Міністрів про достатню кількість хліба не зменшать курячого апетиту. Не сприятиме галузі і перехід до загальної системи сплати податку на додану вартість — фінансове становище птахогосподарств дедалі більше погіршиться.

Тому асоціація звертається до Кабінету Міністрів з клопотанням про встановлення доплат виробникам птахопродукції з державного бюджету з розрахунку 1,15 гривні за один кілограм живої маси та 60 копійок за десяток яєць. Потрібно також надати птахопідприємствам довгострокові кредити для закупівлі обладнання, відшкодування за виробництво та реалізацію племінної продукції.

— Мовчати не можемо, — каже виконавчий директор Іван Ткач, який ще нещодавно працював на згаданому «Авісі», бо зовсім іншу картину змалював у листі до віце-прем’єр-міністра України Івана Кириленка народний депутат України Євген Сігал. Він вважає: недоцільно надалі підтримувати підприємства галузі, що начебто процвітають, за державний рахунок. Вочевидь є сили, які прагнуть задушити вітчизняного птахівника, щоб позбутися конкурента, — для вільного ввезення яєць та м’яса з-за кордону. І зробити це хочуть руками уряду. Програми підтримки галузей аграрного сектору і, зокрема, селекції є в кожній державі. «Ощадливість» чиновників може обернутися десятикратними витратами на ввезення продукції з-за кордону. А ціни, відомо, регулює ринок. Споживач нині знає, яка різниця між вітчизняними і закордонними стегенцями та яйцями і що та курятина «накачана» стимуляторами росту. Тому й купує переважно вітчизняну продукцію.