Топаз до болючого місця

І все-таки я зважилася запитати:

Жінка підняла на мене повні докору очі:

— Коли людині дають надію, її життя набуває нового змісту. А Черниш дав нам цю надію. Топаз — єдиний із мінералів, здатний акумулювати космічну енергію і допомогти людині боротися з недугами.

— Я прошу вас по своїх каналах довідатися, коли нам видадуть обіцяний топаз і почнуть виплачувати обіцяні гроші.

Якщо вірити авторові книжки «Реальність чудесного» Юрію Канигіну, то благодійник тисяч хворих людей України Григорій Семенович Черниш живе і діє за біблійними законами: «Той, хто чинить добро бідному, дає в борг Господові; і Він віддячить йому за благодіяння його». Спонукуваний шляхетним поривом безкорисливої людини, Черниш у 90-і роки створив і очолив Всесвітню організацію допомоги тяжкохворим зі статутним капіталом у сотні мільйонів доларів і центрами в Україні, Росії, Андоррі, Німеччині, Франції. Крім того, організував Партію реабілітації тяжкохворих України, благодійний фонд із такою само назвою, концерн «Ескулап» із дочірніми фірмами в багатьох містах Європи і ще низку організацій. Як повідомляє автор книги, за межами України Черниш разом із партнерами запатентував безліч відкриттів і став членом двох російських академій. Основним його відкриттям, треба думати, став топаз. Черниш доводить, що цей мінерал має цілющу силу, нарощує захисні властивості організму. Розмірковуючи над технологією масового оздоровлення людей та їх реабілітації, Черниш і організував партію. Кожного члена ПРТУ він обіцяє забезпечити безплатно особистою прикрасою на основі блакитного топазу, що лікуватиме. За задумом автора ідеї, топаз має супроводжуватися іменним сертифікатом, де буде вказано світову оцінну вартість мінералу — 10000 доларів. Як випливає з прес-релізу партії, «програма лікування і профілактики здоров’я забезпечена відповідними міжнародними контрактами на постачання блакитних топазів і виготовлення з них 50 000 000 лікувальних прикрас». Крім того, кожен член партії щомісяця одержуватиме 400 у. о. для того, щоб «жив собі на втіху, відкладав дещо на чорний день або, «маючи можливість перевести подих, опановував новий фах чи шукав робоче місце, яке дає можливість вести гідний спосіб життя».

«Поле чудес», виявляється, Черниш засіяв в Андоррі. Як розповідає Вікторія, в Андоррі академік лікував людей. І так успішно, що незабаром дуже розбагатів, відкрив у Швейцарії фабрику огранювання топазів особливою сумішшю, після чого мінерал набуває лікувально-профілактичних властивостей. Це і є відкриття лідера партії. Як повідомляють у документах партії, у швейцарському банку на депозитному рахунку з 1995 року у Черниша нібито лежить застава в 2 000 000 карат блакитних топазів загальною оцінною вартістю у 300 мільйонів доларів. Лежить під програму «Доброчинність», отже, нагромаджені гроші автор цього проекту може використовувати тільки під благодійні цілі і ніяк інакше.

— Протягом усіх цих років він прагне перевести гроші в Україну, — з упевненістю каже Вікторія, — але йому не дають цього зробити. Взагалі його на Україні всіляко утискають. У Києві Черниш відкрив кімнату із сапфірів, де лікував дитячий церебральний параліч, але її розрізали на шматки. Хто? Кому він не догодив. Нині Черниш споруджує таку кімнату в Німеччині й обіцяє, що возитиме туди безплатно наших людей і лікуватиме їх там.

Вікторія анітрохи не сумнівається в тому, що так воно й буде. Її тільки цікавить: коли, нарешті, це відбудеться?

Дочці Вікторії 18 років. У дівчини п’ятий ступінь утрати слуху від народження, тому вона живе не з родиною, а в спеціальному інтернаті для глухонімих. За ці роки Вікторія возила дочку до різних фахівців, на невелику зарплату медсестри купує дорогі медикаменти.

— Якщо розсмоктати спайки, слух може повернутися. Для цього потрібні натуральні засоби. Кістковий кальцій, приміром. Він дуже дорогий, грошей таких у родині немає. Цілком можливо, що за допомогою топазу можна наростити біополе, а за допомогою 400 у. о., що їх Черниш видаватиме щомісяця, купити потрібні ліки, зробити операцію... З грошима усе можна зробити. Коли тільки вони будуть... От я і прошу редакцію відповісти на це запитання.

Мила наївна жінка! Вона ані на мить не сумнівається в реальності існування мільйонів Черниша і можливості розподілу чужого капіталу між бідними та хворими. Не виключаю, що робить вона це свідомо, боячись втратити останню надію на одужання дочки. Інша справа, якби в неї з’явилася думка про шахрайство. Тут могли б допомогти правоохоронні органи. Так немає ж. Авторка листа поставила перед редакцією інше запитання. А на нього може відповісти тільки сам Черниш. До нього порекомендувала звернутися і керівник обласної організації ПРТУ Лариса Василівна Чесенко. У київському штабі партії теж не змогли дати інформацію, бо заступник Черниша була у від’їзді.

— Ну що ж, будемо чекати, — сумно зітхнула Вікторія.

Як нам сказали, програму партії розроблено досить детально і зроблено вже так багато, що продовження буде в усякому разі.

Блажен, хто вірує.