Видання каталогу української фалеристики потребує державної підтримки
Ще з радянських часів більшість із нас успадкувала уявлення про фалеристику, тобто колекціонування нагрудних відзнак, як популярний колись збір значків, таке собі хобі на рівні збирання сірникових чи пляшкових етикеток. Тим часом фалеристика — це допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження відзнак того чи іншого періоду існування суспільства. Для такої молодої держави, як Україна, вивчення власної історії з допомогою увічненої в металі інформації — ще один унікальний шанс ідентифікувати себе як окрему самодостатню націю. Націю, котра існувала і свідчила про себе у такий спосіб попри всі спроби її знищення. Саме тому майже завершений нині каталог «Українська фалеристика середини XІX — першої половини XX століть», ретельно складений упродовж останнього десятиліття львівськими істориком-архівістом Орестом Круковським та краєзнавцем Степаном Пахолком, бачиться проектом загальнодержавного значення, котрий потребує підтримки на найвищому рівні.
Учені мужі від вітчизняної історії підтвердять, що, крім виданого у 1992 році в Канаді невеликого кольорового каталогу Ярослава Семотюка «Українські військові відзнаки» і тритомника «Нагороди України (історія, факти, документи)» під редакцією Дмитра Табачника, об’єктом дослідження якого є українські радянські відзнаки та вибірково відзнаки дорадянського періоду, фундаментальне оглядове видання про українську фалеристику у нас так і не з’явилося. На щастя, нині така праця вже є. У каталозі «Українська фалеристика середини XІX — першої половини XX століть» зібрано майже 650 кольорових фотографій відзнак з докладними описами їх походження, дати виготовлення, авторів та тих, хто був ними нагороджений. Є тут і інформація про переслідування нагороджених окупаційними режимами та нищення і фальсифікацію таких знаків. Найдавніша з описаних у каталозі українських нагрудних відзнак, датована 1848 роком, — металевий хрестик із написом «У дні наданої свободи», який нагадує великі кам’яні хрести, що постали в Галичині після відміни панщини.
У каталозі 14 розділів, в кожному з яких міститься науковий опис і репродукції майже сорока відзнак. Це нагрудні знаки парамілітарних українських організацій, як, скажімо, «Сокіл», «Пласт», Січ» чи «Каменярі», українських січових стрільців, УГА, фалеристика збройних сил УНР, знаки українських підпільних організацій УВО—ОУН—УПА. Поряд з ними в каталозі ведеться описання відзнак невійськових українських організацій, спілок чи закладів: гімназій та семінарій, сільськогосподарських кооперативів, мистецьких та спортивних товариств, товариств «Просвіта» і «Рідна школа», релігійних та москвофільських організацій. Є також окремий розділ, котрий називається «Фальсифікати та реконструкції нездійснених проектів». Один з таких проектів, про який ідеться у цьому розділі каталогу, — відзнаки авторства Михайла Бринського, котрі у 30-х роках було передано до Національного музею у Львові, а в 50-ті знищено енкаведистами. Однак оригінали малюнків цих знаків збереглись, і їх фотографії потрапили до каталогу.
Свого часу ескізи українських нагрудних знаків виготовляли чи не всі відомі вітчизняні художники. Серед них Олекса Новаківський, Олена Кульчицька, Іван Труш і багато інших. Це ще одне свідчення того, якого великого значення надавали фалеристиці провідні українські митці минувшини, як дбали про її просвітницько-історичний вплив на майбутні покоління.
Нині роботу над каталогом «Українська фалеристика середини XІX — першої половини XX століть» практично завершено. Величезний за обсягом інформаційно-ілюстративний матеріал систематизований у комп’ютерному варіанті і майже готовий до видання. Однак, як це часто в нас буває, все знову ж таки впирається у фінансування. Безкорисливі меценати поки що свої послуги не пропонують, а корисливим, яких є достатньо і які готові вкласти гроші заради зиску, а не популяризації нашої історичної спадщини, відмовляють самі автори каталогу. Бо, віддавши цій титанічній праці понад десять років життя, бачать потребу в ній насамперед громадських і шкільних бібліотек, широкого українського загалу, особливо молоді. А для цього каталогу української фалеристики необхідна дійова допомога і політиків, і урядовців. Фонди, створені для фінансування саме таких суспільно-історичних проектів, повинні звернути увагу на необхідність видання каталогу вже хоча б тому, що без нього вивчення вітчизняної історії не може бути повним. Адже будь-яка відзнака — чи то новітня Героя України, чи то давня Золотого Тризуба — і є увічненою в металі частинкою нашої історії.
Львів.
