До цього офісу в одному з центральних районів Берліна журналістів із країн СНД привів не порожній інтерес. Німеччина — одна з європейських країн, де секс-індустрія приносить бізнесменам, що працюють у цій сфері, до 13 млрд. євро за рік. Проституцію тут легалізовано, однак право працювати в цій професії мають лише громадяни Німеччини. Проте 60 відсотків усіх повій, а це більш як 200 тисяч осіб, становлять іноземки. При цьому 13 відсотків з них — українки, котрі перебувають у країні нелегально. Потрапляючи до Німеччини, багато хто з них опиняється в становищі рабинь. Чи звертаються вони по допомогу до офіційної організації повій Німеччини?
— Справді, більшість повій, которі працюють у нашій країні, нелегально прибули з України, Польщі, Румунії і Росії, — підтвердила наша співрозмовниця із союзу повій «Гідра» Маріон Детлефс. — Ті часи, коли багатьом із них обіцяли місце хатньої робітниці, а потім змушували займатися проституцією, давно минули. Усі ці жінки з самого початку знають, що працюватимуть повіями. Однак багато хто не знає, що буде на нелегальному становищі. І це є гарним засобом тиску на них із боку хазяїна. Звичайно, не всі власники борделів погоджуються на те, щоб у їхніх будинках працювали нелегалки, однак є й такі, кому все одно. Аби лишень ці жінки приносили прибутки. За такої ситуації нам досить складно зв’язатися з жінками, котрі перебувають тут нелегально. Вони не розуміють, що це місце зустрічей і нарад повій і бояться нас так само, як поліції чи якихось інших адміністративних органів. Тому лише колись, можливо, з’явиться зв’язок із ними. Враховуйте ще і той факт, що багато хто з них справді на правах рабинь і взагалі не має жодних можливостей для контактів із зовнішнім світом.
— А що ж їхні німецькі колеги?
— Наші дівчата, якщо бачать якийсь кричущий кримінал, звичайно ж, можуть запропонувати допомогу, пояснити, що наша профспілка — не поліція, але найчастіше повії з України їх просто не розуміють, оскільки не знають мови... Тому зараз «Гідра» навіть працює з перекладачами, щоб коли дівчина-нелегалка вийде на контакт, постаратися допомогти їй. Але це буває вкрай рідко.
— Часто журналісти цікавляться у вас цією темою?
— Тільки цим і цікавляться. І наші, і закордонні ЗМІ дуже однобоко висвітлюють життя повій. Їх переважно цікавлять дві теми — нелегалки і супердорогі жінки за викликом, замішані у скандальних історіях з політиками, акторами, представниками шоу-бізнесу. Так, це все є. Але це те, що вочевидь. Чому ніхто не цікавиться тим, що реально відбувається у світі проституції? А тим часом наша профспілка дуже багато зусиль докладає для того, щоб розв’язати не лише проблеми більшості, а й допомогти нелегалкам. Хочемо, щоб було ухвалено закони, які б полегшили їхнє перебування в Німеччині. Але, на жаль, ми все ще не маємо великого авторитету у чиновників, котрі взмозі розв’язати проблеми і легальних, і нелегальних повій.
— А які саме проблеми ви намагаєтеся вирішувати?
— Спілку було створено 1980 року. Його співзасновниками є соціальні працівники, психологи, повії. Наша головна мета — підняти завісу помилкового сорому над проблемами, з якими зіштовхуються члени нашої профспілки. Ми хочемо витягти тему проституції з темного кута, куди її загнали нібито добропорядні громадяни. До 1985 року ми працювали безоплатно і мали зовсім крихітний офіс. Потім ми ледве не припинили діяльність через відсутність коштів, однак уряд Берліна підтримав нас і офіційно виділив два робочі місця. Ми змогли переїхати в нинішній офіс, за який також платить уряд. Крім того, нас фінансують відділи охорони здоров’я. Сьогодні тут працюють шестеро осіб на офіційних чотирьох робочих місцях. Це колишні повії, психологи й один соціальний працівник. А що стосується проблем, то їх безліч. Приміром, до нас приходять за порадою: як почати працювати в професії чи як вийти із неї. Є також проблеми з легалізацією, із законом. Дуже часто ми зіштовхуємося з проблемою дискримінації дітей повій у школах. Ще одна проблема — вимога хазяїнів працювати з клієнтом без запобіжних засобів, що дуже небезпечно нині, у вік СНІДу. За небезпечний секс більше платять, але жінки не хочуть ризикувати своїм здоров’ям.
— Ваша професія приносить гарні прибутки?
— У Берліні повії заробляють набагато менше, ніж у Німеччині в цілому. До того ж, як і скрізь, існують різні спеціалізації. Найменше заробляють ті, хто стоїть на вулицях. Там часом працюють навіть за дозу наркотику. Не всі знають, що на вулиці оплата не погодинна, а в залежності від того, що роблять ці жінки. Приміром, обслуговування клієнта у машині — ми це називаємо технічною проституцією, коштує 20—30 євро. У будинках терпимості доходи вищі. Година обходиться приблизно в 50—60 євро.
Нині ми ведемо мову про зниження цін, що пов’язано з загальною економічною кризою і безробіттям. Цікаво, що найбільше заробляють ті, для кого проституція — не єдина професія. Вони це заняття розглядають як додатковий прибуток. Відповідно працюють 1—2 рази на тиждень. Що ж, клієнтам подобаються упевнені, доглянуті і забезпечені жінки. Вони воліють платити гроші їм, а не тим, хто вже по 20 років у професії і не має більше жодних інших перспектив для виживання.
Берлін—Київ.
